<< Предыдушая Следующая >>

Зародження образотворчої діяльності у дитини до 3-х років



Образотворчу й конструктивну діяльність дитини ще називають продуктивною, маючи на увазі, по-перше, її націленість на отримання результату, а по-друге, її творчий та оригінальний характер. Водночас, ці види діяльності допомагають дитині відобразити оточуючу дійсність так, як вона її сприймає та розуміє. Створюючи малюнок, аплікацію, скульптурну форму чи конструкцію, дитина втілює на доступному їй технічному рівні свої індивідуальні та суб’єктивні образи предметів та явищ оточуючого, тому така діяльність носить моделюючий характер. Продукти образотворчої та конструктивної діяльності – це моделі оточуючої дійсності [120, с. 10].

Моделюючий характер продуктивної діяльності дитини зближує її із грою, де моделюються відносини між дорослими.

Технічну сторону продуктивної діяльності становлять її засоби та здатність дитини у володінні ними. Використовуються кольори, форми, композиції, які передаються за допомогою фарб, паперу, пластиліну, конструктора, використовуючи спеціальні знаряддя та пристрої: пензлики, олівці, ножиці тощо. Протягом дошкільного дитинства дитина оволодіває навичками продуктивної діяльності, способами моделювання. У результатах продуктивної діяльності відбивається пізнавальний досвід дитини, її розуміння світу. Водночас прагнення змоделювати певний об’єкт ставить перед дитиною задачу його детального пізнання, виділення у ньому частин та властивостей. Продуктивна діяльність становить форму пізнання дитиною світу, тісно пов’язану із потребою у самовираженні малюка.

Перші продуктивні дії дитини виникають на основі предметних дій із такими зображувальними засобами, як олівець, пензлик, з такими матеріалами, як папір, пластилін.
Маніпулюючи олівцем у 2 р. дитина відкриває його властивість залишати на поверхні слід. Перші помітки олівцем дитина робить не тільки на папері, а і на стінах, на меблях, не розуміючи смислу цих поміток. Поступово дитина дізнається про зв’язок між рухами своєї руки та лініями, які залишає олівець на папері. З цього починається формування техніки малювання, вироблення навичок володіння олівцем.

Дорослий спонукає дитину до осмислення перших карлючок, запитуючи «Що це?», або говорячи «Це м’ячик. Це яблучко». Дитина знайомиться з дитячими книжками, вчиться впізнавати намальоване, встановлювати його зв’язок із почутим. Процес створення власного малюнка відбувається за схемою: випадкові лінії олівця – їх осмислення. Перші зображення олівцем дуже приблизно передають зовнішні властивості предметів. Так, дитина часто малює замкнену лінію, форма якої наближається до кола, яка для неї позначає різні предмети: це і кулька, і дівчинка, і сонечко. Дорослому важко впізнати в них певний предмет. Він пояснює дитині: якщо це яблучко, то домалюємо черешок чи листочок. Зв’язок карлючок із предметом дитина запам’ятовує, про що свідчить впізнавання ним предметів на своїх малюнках. Згодом дитина сама починає називати намальоване.

Називання дитиною своїх карлючок становить перший етап у розвитку образотворчої діяльності. У цьому процесі бере участь знакова функція свідомості. Малювання дитини набуває сутнісної ознаки образотворчої діяльності як творення образів оточуючих предметів. Дитина все глибше проникає у сутність образотворчої діяльності, починає усвідомлювати її специфічну мету зобразити щось. Про це свідчить постановка дитиною задачі перед початком малювання за принципом назвав-намалював.
Малюнок задається дитиною наперед, ще до свого втілення. Намалювавши, дитина помічає, що дорослий не завжди правильно розуміє дитячий задум, не впізнає на малюнку те, що хотіла намалювати дитина. Відсутність схожості зображеного з оригіналом стає перешкодою на шляху опосередкованого предметом спілкування з дорослим. Перехід до навмисного зображення предмету створює умови для того, щоб малюнок все більше наближався до дійсності. Розвивається моторика руки, її довільність. Т. С. Комарова виділила три групи образотворчих умінь:

1) уміння використовувати знаряддя і матеріали (пензлик, олівці, фарби та ін.);

2) здатність встановлювати зв’язок дійсної форми предмету з тим рухом, який слід використати для її передачі у малюнку;

3) зорове сприйняття і контроль рухів на основі уявлення про особливості того малюнка, який повинна зробити дитина.

ВИСНОВКИ про особливості образотворчої діяльності у дитини до 3-х років:

– образотворча діяльність носить продуктивний характер, виступає різновидом дитячої творчості;

– образотворча діяльність зароджується на основі потреби дитини в активності, у пізнанні оточуючого, у наслідуванні дорослих;

– образотворчі дії виникають з 2-х р. на основі предметних дій малюка з олівцем при появі осмислення його слідів на поверхні;

– ознакою власне образотворчої діяльності дитини є називання нею зображеного, що пов’язане із розвитком знакової функції свідомості;

– формування у дитини техніки малювання відбувається на основі її потреби бути зрозумілою для дорослого, встановити з ним контакт через малюнок.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Зародження образотворчої діяльності у дитини до 3-х років"
  1. Періодизація вікового розвитку Д. Б. Ельконіна
    діяльності, умов їх взаємопереходу, закономірностей процесу інтериоризації та екстериоризації, що призвело, врешті-решт, до логічного запитання про те, для чого дитина виконує предметні дії. Відповідаючи на це запитання, Д.Б. Ельконін обґрунтував положення про те, що в процесі розвитку дитини спочатку відбувається засвоєння мотиваційної сторони діяльності, а вже потім операційно-технічної. Він
  2. Психічний розвиток дитини від 3 до 7 років
    образотворчої, трудової. У цих видах діяльності дитина, як і у сюжетно-рольовій грі, прагне охопити дійсність у її цілісності, у взаємозв’язках між її складовими, що стає можливим на основі достатнього інтелектуального розвитку. Діяльність дошкільника відзначається знаково-символічним характером. Наприклад, малюнок є своєрідним неконвенціональним (таким що зберігає подібність з
  3. Психофізіологічні особливості дитини, яка вступає до школи
    діяльності. Разом з тим, процеси збудження ще превалюють над процесами гальмування, тому дитина залишається досить непосидючою й нестриманою, хоча значно меншою мірою, ніж дошкільник. Організм 6-річної дитини відзначається добре розвиненими серцем і судинами, дозволяє їй витримувати ті навантаження, які передбачені шкільною програмою. У свою чергу, шкільна програма орієнтована на
  4. Розвиток самосвідомості в ранньому дитинстві
    зародження власне самосвідомості, а саме того її рівня, коли дитина усвідомлює себе діячем – суб’єктом. Однаково важливими умовами для цього виступає, по-перше, зосередженість всіх психічних функцій дитини на предметних діях, на освоєнні предметного світу; по=друге, ситуативно-ділова форма спілкування з дорослим, що передбачає його участь в оволодінні дитиною предметною діяльністю. У
  5. Розвиток міркувань дошкільника
    діяльності дитини, вони ускладнюються. Відбувається перебудова співвідношення практичних дій із розумовими, з випередженням останніх. Мислення чимдалі більше спирається на уявлення та образи, сформовані у її минулому досвіді. Пізнання дійсності у дошкільника відбувається у наочно-образній формі. Оперування образами і уявленнями робить мислення дошкільника позаситуативним, відокремленим від
  6. Розвиток пам’яті в ранньому дитинстві
    діяльності; – пам’ять відокремлюється від сприймання; з’являється власне відтворення; – зростає об’єм і тривалість збереження змісту пам’яті; – змістом пам’яті виступають об’єкти, особи, способи поведінки та дій; – відбувається інтеграція пам’яті із мовленням дитини, що зумовлює бурхливий розвиток словесної
  7. Взаємозв’язок трудової діяльності та гри дошкільника
    діяльності дошкільника пов’язана з її значущістю, насамперед, для розвитку особистості дитини. Результати праці дошкільника самі по собі не відзначаються корисністю для дорослих, але якщо дитина не буде у цьому віковому періоді залучатись до праці дорослих, то у подальшому в неї не буде сформовано здатності самостійно працювати на користь суспільства. Розвиток трудової діяльності дошкільника
  8. Вікова періодизація психічного розвитку дитини від народження до закінчення школи
    діяльності) і мотиваційною (прагнення, інтереси, бажання щодо виконання діяльності) сторонами ведучої діяльності. Вікову динаміку співвідношення операційної та мотиваційної ліній активності дитини розкриває рисунок 1. За рисунком 1 видно, що всі види провідної діяльності поділяються на дві групи: по-перше, з перевагою у її структурі мотиваційної сторони, коли діяльність передбачає
  9. МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК
    діяльності молодшого школяра. За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід їх від ігрової до учбової діяльності, яка стає і у цьому віці провідною. Вступ дитини до школи
  10. Поняття віку та характеристика його у психології
    діяльності, ті психічні й соціальні зміни, які вперше виникають на даному віковому етапі і які у найголовнішому і основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її зовнішнє і внутрішнє життя, весь хід її розвитку в даний період». Психологічний вік тісно пов’язаний з поняттям психологічного часу: до якого вікового періоду людина сама себе відносить, у якому віці
  11. Методи бесіди та вивчення продуктів діяльності дітей
    діяльності дозволяє досліджувати їх психіку, спираючись на метод аналізу продуктів дитячої діяльності: казок, розповідей, малюнків, конструкцій, аплікацій, шкільних зошитів тощо. За допомогою оцінки продуктів дитячої діяльності психолог намагається реконструювати процес діяльності, побачити основні його етапи, труднощі, переваги. Значна частина робіт дитини носить виразно творчий характер,

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011