<< Предыдушая Следующая >>

Спостереження як метод дитячої психології



Спостереження передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів. Наукове спостереження ретельно планується: визначається його мета, гіпотеза, схема проведення, критерії відбору фактів згідно з об’єктом. Широко використовував спостереження у дослідженні дітей дошкільного віку відомий психолог

М. Я. Басов. Отримані ним результати показали, що вік з 3 до 7 років найбільш сприятливий для спостереження, оскільки діти довірливо й відкрито ставляться до дослідника, не усвідомлюючи своєї ролі як досліджуваних. Вони сприймають дослідження як звичайне спілкування, бесіду, завдання дорослих на зразок систематично отримуваних у дитячому садку. Крім того, самосвідомість та життєвий досвід маленької дитини відзначаються обмеженими можливостями, які не дозволяють цілком зрозуміти своєї ролі випробуваних. Таким чином, чим менша дитина, тим важливішу роль у її дослідженні посідає метод спостереження.

Розрізняють декілька видів спостереження:

повне і часткове;

включене і невключене.

Повне спостереження передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове – одного з них, наприклад мовлення або гри. Спостереження залежить від позиції спостерігача, який може бути членом групи дітей і взаємодіяти з ними, одночасно спостерігаючи, або знаходиться зовні дитячої діяльності.

Завдяки спостереженням дослідник фіксує зовнішні прояви дитячої психіки. Ці прояви відзначаються своїм багатством та розкутістю. Під час спостереження дитина поводиться вільно й невимушено, займаючись звичними для себе справами, що полегшує для дослідника вирішення задачі отримання різнобічних та достовірних фактів для створення цілісного уявлення про дитину. Водночас цього не достатньо для забезпечення об’єктивності спостереження, на його результати та висновки значно впливає позиція самого дослідника. Перший ліпший прояв поведінки може бути інтерпретований як закономірний та стійкий.
Щоб уникнути такої помилки, спостереження слід проводити систематично. Адже в процесі спостереження перед дослідником постає складна і різнобарвна палітра фактів, і дуже важко відокремити характерне, істотне від випадкового і другорядного.

Наведемо приклад. Педагог, спостерігаючи за поведінкою дитини під час обіду, помітив, що малюк відмовляється від їжі, повторюючи: «Не хочу, не хочу». Чи слід зробити висновок про те, що малюк вередливий? Звичайно, ні. Адже причинами описаної поведінки можуть бути, наприклад:

– вибагливість як стійка характеристика особистості малюка;

– перевтома або хвороба дитини;

– переживання образи, якщо дитині не дали бажану іграшку;

– незадоволеність дитини стилем спілкування вихователя з нею (різкі окрики, несправедливі зауваження та ін.). Систематичність спостереження дозволяє розкрити істинні причини поведінки дитини.

Для об’єктивності результатів спостереження важливою є неупереджена позиція дослідника. Він повинен до максимально можливого рівня звільнитись від соціальних стереотипів і власних установок, внаслідок яких сприймає й інтерпретує психологічні факти спотворено. викривлено. Важливо також позбутись зайвого емоційного ставлення до дитини: позитивного чи негативного. Як відомо, дитина, яка викликає у дорослого симпатію оцінюється ним більш поблажливо, ніж та, яка «не подобається». Щоб уникнути суб’єктивізму, необхідно свої враження чітко розділяти із фактами, висновки завжди підтверджувати фактами. Підвищити об’єктивність дослідження допомагає прийом, названий «стереоскопічністю погляду» на дитину, що передбачає звертання до думки батьків та інших дорослих, які працюють з нею.

Проведення спостережень за поведінкою дитини вимагає від дослідника досить складних навичок, зокрема при виконанні задачі фіксації проявів дитячої поведінки у протоколах різних видів.
Одна з можливих форм ведення протоколу – «фотографічний запис», який, за визначенням М. Я. Басова, детально описує мімічні, пантомімічні прояви емоцій; дослівно, без змін передає мовлення дитини в прямій формі, відзначає паузи, інтонацію, силу голосу, темп. Запис детально відображає всі операції, з яких складаються дії дитини. «Фотографічний запис» розкриває цілісну картину ситуації, в яку включена дитина, тому в протоколі відзначають репліки та дії дорослих, однолітків, направлені на неї.

Спеціальні навички необхідні і при обробці протоколів спостережень. При цьому варто широко використовувати математичну обробку отриманих результатів.

Звичайно, метод спостереження має і свої недоліки. Він дещо уповільнює збір значного за обсягом фактичного матеріалу, оскільки одночасно вдається спостерігати тільки за однією дитиною або невеликою їх групою (2–5 осіб). При спостереженні дослідник відзначається пасивною вичікувальною позицією, бо не може втрутитися в дитячу діяльність, викликати необхідне психічне явище, що також уповільнює динаміку дослідження, тому в дитячій психології також широко використовується більш активний метод дослідження – експеримент.

ВИСНОВКИ про спостереження як метод дитячої психології:

– психологічне спостереження передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів;

– до проведення психологічного спостереження складають його план, визначають мету, гіпотезу, схему проведення, критерії відбору фактів;

– чим менша дитина, тим важливішу роль у її дослідженні посідає метод спостереження;

– об’єктивність результатів спостереження визначається його систематичністю та неупередженою позицією дослідника;

– проведення психологічних спостережень за поведінкою дитини вимагає спеціальної підготовки дослідника.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Спостереження як метод дитячої психології"
  1. Класифікація методів дитячої психології
    спостереження; • експеримент – природний, лабораторний. 3 група – психодіагностичні методи – виявляють актуальний рівень розвитку психіки чи особистості дитини (тести). 4 група – додаткові методи, які самі по собі не забезпечують достатньої об’єктивності результатів – аналіз продуктів діяльності, аналіз класних і шкільних документів, біографічні методи, бесіда, інтерв’ю. 5 група –
  2. Предмет і структура дитячої психології
    дитячої психології, належить певне коло явищ. Зокрема, наступні. 1. Психічний розвиток дитини на різних етапах її індивідуального життя. Лінії психічного розвитку – це, по-перше, виникнення і вдосконалення психічних процесів (пізнавальних та емоційно-вольових), по-друге, становлення особистості (характеру, спрямованості, мотивації), по-третє, розвиток різних видів діяльності
  3. Оформление обложки курсовой
    психології Кафедра соціальної психології та психології управління КУРСОВА РОБОТА освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на тему: ВПЛИВ «Я-ОБРАЗУ» НА ВДОВОЛЕНІСТЬ ЕМОЦІЙНИМИ СТОСУНКАМИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ Виконавець студентка групи ДС-04-1 Пофаліт О.О. Науковий керівник ст.
  4. Принципи вивчення психіки дитини
    спостереження. Детермінізм відкриває шлях для використання об’єктивних методів, у тому числі експерименту, в психології. Індетермінізм – позиція протилежна до принципу детермінізму – стверджує замкнений характер психіки, її повну незалежність від зовнішніх умов, заперечуючи, що можна дізнатись про переживання людини за її поведінкою. Єдино можливим методом при цьому залишається
  5. Оформление обложки диплома
    психології Кафедра соціальної психології та психології управління ДИПЛОМНА РОБОТА освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на тему: ВПЛИВ «Я-ОБРАЗУ» НА ВДОВОЛЕНІСТЬ ЕМОЦІЙНИМИ СТОСУНКАМИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ Виконавець студентка групи ДС-04-1 Пофаліт О.О. Науковий керівник ст.
  6. ПЕРЕДМОВА
    методичних праць Г. О. Люблінської. О. О. Смірнової, Г. А. Урунтаєвої, В. К. Котирло, С. Є. Кулачківської, Ю. О. Приходько, С. П. Тищенко, С. О. Ладивір, О. Л. Кононко. З метою ілюстрування основних положень дитячої психології використані фрагменти експериментальних робіт О. В. Запорожця, М. І. Лісіної, Л. А. Венгера, А. Г. Рузської, В. К. Котирло, О. О. Смірнової та ін. Посібник
  7. Ягупов В. Військова психологія, 2004
    психології відповідає програмам з навчальних дисциплін «Військова психологія» для курсантів, які навчаються за спеціальностями «Психологія», «Основи педагогіки та псиоології», для курсантів усіх спеціальностей. Підручник містить дані про особливості функціонування і розвиток психіки воїна й різних соціально-психологічних явищ військового колективу у військовій діяльності. Окрім того, в підручнику
  8. Методи бесіди та вивчення продуктів діяльності дітей
    методики або як самостійний метод. Така форма роботи з дітьми часто використовується в педагогічній практиці, тому діти звикли до бесід з дорослими. Серед бесід з дітьми можна виділити ті, які носять запланований характер, та такі, які виникають спонтанно. Бесіда, як метод психологічного дослідження, належить до запланованих бесід, але має при цьому ще й специфічні ознаки, які зумовлені її
  9. Аннотация (только для диплома)
    психології Кафедра соціальної психології та психології управління ОСОБИСТІСНІ ТА СИТУАЦІЙНІ ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ У СЛУХАЧІВ АТРАКЦІЇ ДО КОМУНІКАТОРА Виконавець: студентка Гладченко О.І. Керівник: к. психол. н., доц. Байєр О.А. Дипломна робота: 63 с, табл. 10, рис. 6, дж. 61, 3 додатки. Об'єкт дослідження: фактори, пов’язані із виникненням атракції до комунікатора.
  10. Дитяча психологія в Радянському Союзі
    методології психологічної науки, зокрема важливого для вікової та педагогічної психології принципу єдності свідомості й діяльності. Діяльність зумовлює формування психіки, яка, у свою чергу, є умовою виконання діяльності. Олексій Миколайович Леонтьєв (1903–1979 рр.) здійснив грунтовний внесок у різноманітні галузі психології. Були здійснені дослідження розвитку психіки як в онтогенезі
  11. Методологія психологічного дослідження
    спостереження соціального життя людини та взаємодії з цими явищами. До неї може бути віднесене, наприклад, уявлення про послідовну кваліфікацію психічного стану військовослужбовців. Подруге, методологія може пізнавати ті широкі загальні властивості та співвідношення явищ, що відрізняють одну науку від іншої; кожна з них має свій предмет вивчення, свої категорії, свої завдання. Методологія, яка
  12. НЕ 1.2. Етичні проблеми у психології
    психології
  13. Розвиток дитячої психології в Україні у ХІХ–ХХ ст.
    спостереження в галузі фізіології, психології, педагогіки й природничих наук» (1906). Ю. Л. Охорович був психологом європейського рівня, членом психологічних товариств Британії, Польщі, Нью-Йорку, Берліну, але його творчість в Україні маловідома і починає відкриватись лише тепер. Ціла епоха в розвитку української психології пов’язана з іменем Георгія Миколайовича Челпанова (1862–1936 рр.) –
  14. МОДУЛЬ 1. ЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ У ПСИХОЛОГІЇ
    МОДУЛЬ 1. ЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ У
  15. НЕ 1.4. Проблема загальнолюдських цінностей у психології
    психології

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011