<< Предыдушая Следующая >>

Ситуативно-ділова форма спілкування дошкільників



Ситуативно-ділова форма спілкування з ровесниками виникає у 4–6 років і є найбільш типовою для дошкільного дитинства.

Потреба у спілкуванні з ровесником стає значно інтенсивнішою, виходячи на перший план. Так, Є. А. Аркін наводить приклад, коли хлопчик 5-ти років на пропозицію бабусі погратись з нею відповів:

«Мені потрібно дітей». Це пов’язано із тим, що спілкування з ровесником є необхідною умовою організації сюжетно-рольової гри, яка має колективний характер.

Головним змістом потреби дітей у спілкуванні з ровесниками полягає у прагненні налагодити ділову співпрацю, узгодити свої дії з партнером по діяльності. Співпраця відрізняється від співучасті більш тісною взаємодією дітей, кооперативним характером їх діяльності. Співпраця дітей носить переважно ігровий характер та зосереджена не на результаті діяльності, а на її процесі.

Прагнення діяти спільно настільки сильно виражене, що діти йдуть на компроміс, поступаючись один одному іграшками, найпривабливішою роллю в грі тощо.

«Гаразд, ти будеш капітан, а я твій помічник», – погоджується Роман М. (5 р. 10 міс.).

«Ти бери ведмедика, а я, так і бути, візьму зайця», – заявляє Таня Д.
(5 р.).

«Сашко, давай спочатку ти мене підкотиш, а потім я тебе», – пропонує Дмитро Д. (6 р. 11 міс.).

Виникають перші спільні ігрові дії. Гра на однаковий сюжет об’єднує різноспрямовані, слабо узгоджені дії. Наприклад, у розігруванні сюжету «Сім’я» «мама» йде на роботу, а «батько» готує «дитину» до сну. «Мама» вдома погодувала «дитину», а «вихователь» – знову дає їй сніданок. Виникає інтерес до дій партнера, їх порівняння з власними, що виступає у питаннях, глузливих репліках, оцінках дій іншого.

Наприклад, Оленка З. (4 р. 7 міс.) готує ліжечко, щоб покласти свою «доньку» (ляльку) спати. Діана Р. (5 р.) на віддалі спостерігає за діями Оленки. Коли побачила, що замість ковдри Оленка приготувала листок паперу, рішуче підбігає.

Діана: А твоя лялька замерзне. Хіба така ковдра їй потрібна? Оленка: А в мене зараз літо.

Діана: Ну й що! Все одне ця ковдра не годиться.

Оленка: Ось своїй ляльці даш кращу, а моїй ця подобається.

Як відзначають М. І. Лісіна, А. Г. Рузська, О. О. Смірнова, дітям властива особлива манера поведінки, в якій яскраво виявляються схильність до конкуренції й змагання.
Це вказує на те, що у змісті потреби у спілкуванні з ровесником на другому місці після прагнення до співдії знаходиться такий компонент як бажання поваги і визнання. Діти вимагають визнати їх власні досягнення, а дії товаришів оцінюють прискіпливо, виразніше підкреслюючи власні якості.

Діти використовують такі засоби спілкування, як виразні, зображувальні, знакові. Діти багато й захоплено розмовляють між собою, але мовлення залишається ситуативним. О.О.Смірнова здійснила контент-аналіз висловлень у ситуаціях вільної взаємодії дітей 3-7 років, виявивши такі основні теми: Я-висловлення про себе; Ти-висловлення про іншу дитину; світ – висловлення про предмети й явища, що виходять за межі ситуації; гра – висловлення дітей під час їх гри.

Ситуативно-ділове спілкування з ровесниками сприяє розвиткові основ особистості та самосвідомості, а також – допитливості, сміливості, оптимізму, активності, творчого й самобутнього ядра особистості. При відставанні у розвитку цієї форми спілкування з ровесниками у дітей спостерігається пасивність, замкненість, недоброзичливість.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Ситуативно-ділова форма спілкування дошкільників"
  1. Тести та завдання для самоконтролю
    форма інформаційного зв'язку; г) правильної відповіді немає; д) усі відповіді правильні. 10-4. Схарактеризуйте такі функції спілкування: соціальні, емоційного задоволення, самоактуалізації особистості. 10-5. Схарактеризуйте спілкування військовослужбовців як обмін інформацією. 10-6. Розкрийте діалектичний взаємозв'язок між спілкуванням і
  2. Тренінг соціальної перцепції
    спілкування, необхідно додержуватися принципу «суб'єкт-суб'єктної» парадигми, з якої випливає діалогічність форми спілкування та необхідність ухвалювати рішення про корекцію у сфері спілкування самим суб'єктом. Тренінг має бути організований таким чином, щоб кожний учасник міг самостійно діагностувати свої можливості та труднощі в конкретних комунікативних ситуаціях. Інколи, отримавши нові для
  3. Основні характеристики спілкування
    формах: — монологічній (характерца для командира, коли він організовує певні види навчальної та службової діяльності підлеглих); — діалогічній (найскладніша, але водночас бажана, особливо для офіцерів-вихователів); — полілогічиій (багатостороннє спілкування, яке відбувається у ситуаціях ухвалення рішень у бойовій обстановці, в екстремальній ситуації, коли здійснюється боротьба за
  4. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічність у роботі практичного психолога
    форма спілкування, яка припускає позиційну нерівноправність партнерів. Монологічне спілкування – це «суб’єкт-об’єктне» спілкування. До монологічного спілкування відноситься: – імператив – авторитарна, директивна форма впливу на партнера, з метою досягнення контролю над його поведінкою і внутрішніми установками, змушення до певних дій чи рішень. Особливість імперативу – в тому, що кінцева
  5. Лідер і лідерство
    ситуативним. За спрямованістю діяльності лідер може бути діловим, який утримує лідерські позиції завдяки своїм діловим рисам (наприклад, професіоналізму й компетентності) та емоційним (це організатори дозвілля і довірливого спілкування, творці доброго настрою в колективі). Позитивна діяльність у лідера-керівиика виявляється у вирішенні ділових завдань. Лідер із негативними рисами, навпаки,
  6. Тести та завдання для самоконтролю
    формації, яка стосується динаміки розвитку та розгортання конфлікту; — конфіденційність інформації щодо конкретного конфлікту; — вміле використання впливу військового колективу на розв’язання конфлікту; — індивідуальна психологічна допомога воїнам, які вийшли з конфлікту, корекція їхніх дій. контроль та допомога. Таким чином, командирові слід усвідомити, що не існує готового рецепту
  7. НЕ 1.5. Етика спілкування у роботі практичного психолога
    спілкування у роботі практичного
  8. Методи формування культури спілкування
    ділового спілкування, поведінковий тощо. Під час тренінгових занять провідним є один з учасників групової взаємодії, яка будується на використанні групової дискусії та рольової гри. Усі форми СПТ обов'язково розраховані на формування і розвиток емпатії та рефлексії, що дає змогу учасникам тренінгових груп (Т-груп) усвідомити н оцінити деякі звичні стереотипи сприймання самого себе та інших людей.
  9. Розлади емоційної сфери дошкільників
    формах (Г. А. Урунтаєва). 1. Діти неврівноважені, легко збудливі. Нестримність емоцій у таких дітей часто стає причиною дезорганізованості їх діяльності. При виникненні конфліктів з однолітками вони схильні до афектів: спалахів гніву, образ, супроводжуваних сльозами, грубістю, бійками. Спостерігаються супутні вегетативні зміни: почервоніння шкіри, посилення потовиділення і т.п. Проте, швидко
  10. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною
    спілкування мають впливи дорослого, випереджуюча ініціатива якого підносить діяльність дитини на вищий рівень. Без постійної підтримки дорослого розвиток спілкування дошкільника уповільнюється, що призводить до різноманітних психологічних порушень і труднощів. Нормальний розвиток спілкування дошкільника має виразний позитивний вплив на прискорення загального розвитку дітей. В одному з
  11. Спілкування та діяльність
    ділова людина: її діяльність завжди перехрещується з діяльністю інших людей. Тому у спільній діяльності формуються не тільки суб'єкт-об'єктні стосунки, а й найголовніше— суб'єкт-суб'єктні. Особистість як суб'єкт діяльності завжди спілкується. У цьому спілкуванні вона самовиражається, самоутверджується, виявляє свої індивідуальні особливості, а також ставиться до іншої людини як до суб'єкта

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011