<< Предыдушая Следующая >>

Розвиток зв’язного мовлення дошкільника



Успіхи в оволодінні активним мовленням проявляються в удосконаленні форм мовлення зі значно більшим вмістом вербальних засобів, ніж жестикуляторне та ситуативне. З’являються контекстна і пояснювальна форми мовлення (А. М. Лєушина), які до кінця дошкільного віку набувають все більшого поширення. Ситуативне мовлення залишається при цьому поширеною формою також. Суттєва відмінність ситуативного й контекстного мовлення полягає у мірі їх співвіднесеності із наочною ситуацією. Ситуативне мовлення цілком зрозуміле лише у зв’язку із ситуацією. Контекстне передбачає опору кожного наступного висловлення на попереднє. Таким чином у контекстному мовленні зростає роль вербальних засобів. Його одиницею виступає не слово, а речення. Виникнення контекстного мовлення забезпечується збагаченням словника і засвоєнням граматичної будови мови.

Властивості контекстності та ситуативності також виявляються у дитячих діалогах. Здатність послідовно пов’язувати окремі висловлення між собою стають основою для появи зв’язного мовлення, яке ще називають пояснювальною формою мовлення. До її виникнення підводить розвиток спілкування дошкільника із дорослими та з ровесниками. Ситуативно-ділове спілкування з ровесниками спонукає до узгодження дій дітей у процесі обговорення, пояснення один одному своїх бажань, прагнень.
Ще більше вимагає цього позаситуативно- ділова форма спілкування, яка до 7 років не встигає сформуватись у всіх дітей. Так само і пояснювальне мовлення розвинене у дошкільників по-різному. Його розвиток залежить не тільки від успіхів в оволодінні словом, але і від можливостей мислення дитини, здатності

знаходити аргументи «за» і «проти», встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Пояснювальне мовлення передає достатньо складний зміст. Наприклад:

Дорослий: У які ігри ти любиш гратись? Чому?

Євген: Граємось у школу, у лікарню, магазин. Люблю гратись у магазин, у мене мама – продавець. А Миколка любить гратись у водія та пасажирів. В нього брат водить машину.

До кінця дошкільного віку у мовленні з’являються ознаки позаситуативності: дитина відмежовує слово від предмету. Ця здатність розвивається на основі розвитку звукового аналізу слова та виділення слів з речень. Ці вміння становлять основу для подальшого засвоєння грамоти дитиною.

У старшому дошкільному віці яскраво виявляється процес диференціації та інтеграції мовлення у системі пізнавальних функцій. Мовлення стає окремим і регульованим інтелектуальним процесом, свідченням чого є формування самоцінної мовної діяльності, прямо не пов’язаної з практичними діями. Дитина включається у бесіди на позаситуативні теми (наприклад, широкого пізнавального змісту; щодо моральних якостей, оцінки вчинків героїв казок чи оповідань), самостійно складає оповідання, казки.
віршики. Такий рівень мовлення вимагає спеціальної роботи дорослого по розвитку зв’язного мовлення.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку мовлення в дошкільному віці:

– відбувається засвоєння всіх сторін мови, формуються її нові форми та вдосконалюються функції мовлення;

– дитина повністю оволодіває фонемним складом мовлення, правильно чує та вимовляє звуки;

– активно розширюється лексика дитини при опорі на її чуттєвий та практичний досвід;

– засвоєння граматики полягає в оволодінні парадигмою форм іменників та дієслів, що спирається на виділення морфемного складу слова;

– складається пізнавальне ставлення до мови (дитина пізнає закони рідної мови в процесі словесного експериментування);

– формуються нові форми мовлення – контекстна та пояснювальна, що становлять основу зв’язного мовлення дитини;

– розвивається регулююча (свідоме виконання інструкцій дорослого, поява самоінструкцій); плануюча (випереджує практичну дію) функції мовлення;

– мовлення інтегрується та диференціюється із іншими інтелектуальними процесами.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Розвиток зв’язного мовлення дошкільника"
  1. ПСИХОЛОГІЯ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА
    дошкільник, 5 рік — середній дошкільник, 6 рік — старший
  2. Дошкільний вік
    розвиток пізнавальних здібностей; потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок та вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного
  3. Розвиток волі у дошкільному віці
    розвиток волі у дошкільному віці: – довільність набуває генералізованого характеру, поширюючись на всі сфери психіки і на особистість дитини; – внутрішнє мовлення дитини стає засобом оволодіння нею своєю поведінкою через самоінструкції та самонакази. – під впливом навчання дорослого формується планування та самоконтроль, як способи здійснення
  4. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною
    розвиток спілкування дошкільника уповільнюється, що призводить до різноманітних психологічних порушень і труднощів. Нормальний розвиток спілкування дошкільника має виразний позитивний вплив на прискорення загального розвитку дітей. В одному з експериментів дорослий кожен день по 7–8 хвилин пестив, гладив, посміхався, говорив ласкаві слова малюкам віком 2–4 міс. Порівняно з іншими ці
  5. Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання
    розвиток спостереження впливає зростання допитливості дитини. яку у 4–5 років називають «чомучкою». Увагу дитини привертають не тільки оточуючі предмети, але й зображені у дитячих книжках пізнавального змісту (дитячих енциклопедіях, оповіданнях про природу, професії, далекі країни). Її пізнання стає позаситуативним. Пізнання не тільки розширюється, але й поглиблюється: дошкільник починає
  6. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3–6 р.)
    розвиток уваги спричиняють досягнення у розвитку пізнавальної активності дитини. Намагаючись знайти відповідь на хвилюючі їх запитання дошкільники подовгу зосереджують свою увагу: хлопчик 5-ти років сидить біля кошика з курячими яєчками, очікуючи появи курчатка; дівчинка (5 р. 6 міс.) не відходить від рослини з бутоном, бажаючи побачити, як розкриється квітка; Микола Р. (5 р. 8 міс) кожен
  7. Поява активного мовлення
    мовлення дорослого відбувається разом із формуванням передумов для появи активного мовлення. Мовний апарат дитини дозволяє їй самій породжувати перші окремі звуки та їх поєднання. Ці звуки включаються у важливе новоутворення немовлячого віку – в комплекс пожвавлення. Під час звертання дорослого з ласкавими словами дитина реагує сміхом і звуками – спочатку приголосними «кх» (гукання). З 4-х
  8. Психолого-педагогічні умови розвитку волі
    розвиток самостійної постановки цілей та їх досягнення; – мовлення виступає важливим засобом формування волі
  9. Форми спілкування у дошкільному віці
    розвиток форм спілкування дошкільника з дорослим: – у дослідженнях М. І. Лісіної визначено чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим; – форми спілкування дошкільників з дорослим розрізняються між собою за місцем спілкування у життєдіяльності дитини, змістом комунікативної потреби, мотивом і засобами спілкування, значенням для психічного
  10. Розвиток пам’яті в ранньому дитинстві
    розвиток пам’яті зумовлений зростанням можливостей сприймання і рухової самостійності дитини, що виникають у предметній діяльності; – пам’ять відокремлюється від сприймання; з’являється власне відтворення; – зростає об’єм і тривалість збереження змісту пам’яті; – змістом пам’яті виступають об’єкти, особи, способи поведінки та дій; – відбувається інтеграція пам’яті із

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011