<< Предыдушая Следующая >>

Розвиток уваги у ранньому дитинстві



Оволодіння ходінням та мовленням значно розширює самостійність дитини в освоєнні дійсності. Зростає кількість об’єктів, які доступні для пізнання й дії дитини. Ці обставини стають стимулом для подальшого розвитку уваги малюка.

Зростає об’єм уваги (дитина спрямовує її на різні властивості в об’єктах), вдосконалюється розподіл та переключення. Закладаються передумови для довільної уваги, оскільки дитина самостійно встановлює, на які предмети спрямувати свою увагу. Дитина може зосереджено виконувати цікаву діяльність протягом 8–10 хвилин.

Водночас, спостерігається певна обмеженість у можливостях уваги дитини, що виявляється у недосконалості властивостей уваги. Назвемо головні з них.

• У дитини з’являється ситуативна здатність до глибокої концентрації уваги, яка ще слабо керована. Глибоке зосередження на певній ділянці свого оточення супроводжується у малюка таким ж сильним відволіканням від усього іншого. Розглядаючи та перебираючи в руках квіти в букеті, дитина не помічає нахилу вази, яка перекидається, з неї виливається вода, але й тепер дитина не реагує.

• В інших ситуаціях увага дитини нестійка, легко відволікається.
Тому дитина не здатна довго і послідовно виконувати якусь роботу. У поведінці дитини спостерігається певна непослідовність: вона довго просить маму купити хутряного котика, але грається ним одну-дві хвилини і відволікається, тому що побачила в однолітка морозиво.

• Своєрідною є і вибірковість уваги, пов’язана із перевагою чуттєвої уваги над інтелектуальною. Так, увагу дитини викликають незначущі, але найбільш помітні, емоційно насичені зовнішні ознаки об’єктів.

В організації уваги починаю брати участь мовлення, як самої дитини, так і дорослого. Спочатку дитина навчається діяти за короткою та зрозумілою інструкцією дорослого. Для виконання дій за інструкцією дорослого дитині необхідно зосередити увагу, яка в цьому випадку характеризується як довільна. З’являються перші самоінструкції, коли дитина про себе говорить у 3-й особі: «Петя зараз буде мити ручки».

Дорослий, як і раніше, залишається серед найважливіших об’єктів пізнання та уваги, виступає найсильнішим стимулом в розвитку уваги дитини. Прагнення до розуміння мовлення дорослого призводить до подовження тривалості зосередження дитини на словах дорослого, зрозуміти які можна, коли дослухаєш до кінця.
Дитина із задоволенням та інтересом слухає виразне читання дорослим художніх творів дитячої літератури (лічилки, скоромовки, віршики, казки, оповідання), навіть без відповідних наочних опор. Це сприяє розвиткові соціальної, опосередкованої, довільної уваги.

ВИСНОВКИ щодо особливостей уваги малюка в ранньому дитинстві:

– розвиток уваги стосується як її окремих видів, так і властивостей;

– зростання самостійності дитини зумовлює розширення можливостей її пізнавальної та предметної діяльності, що спричиняє зростання об’єму уваги, вдосконалення її розподілу й переключення;

– властивості уваги слабо регульовані, тому проявляються ситуативно: переважно увага малюка нестійка й поверхнева, але у деяких випадках глибока концентрація уваги поєднується із глибоким відволіканням;

– успіхи малюка в оволодінні мовленням спричиняє розвиток елементів опосередкованої, соціальної, інтелектуальної, довільної уваги.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Розвиток уваги у ранньому дитинстві"
  1. Види уваги у дошкільному дитинстві
    розвиток основних її видів, що потім становлять основу уваги дорослого. Розвиток видів уваги в дошкільному дитинстві відбувається у таких напрямах: • Від природної до соціально зумовленої; • Від безпосередньої до опосередкованої; • Від мимовільної до довільної; • Від чуттєвої до інтелектуальної. За походженням вирізняється природна й соціальна увага. Природна увага – це
  2. Психолого-педагогічні умови розвитку уваги дошкільника
    розвиток довільної уваги. Надалі вона забезпечить успішність навчання дитини в школі, допоможе їй виконувати вказівки вчителя і контролювати себе. Психолого-педагогічні умови розвитку уваги: 1. Розвиток уваги прямо залежить від якості спілкування дорослого з малюком. Організація спілкування дитини з дорослим має відповідати віковим особливостям форм спілкування і змінюватись з розвитком
  3. Особливості психічного розвитку в дитинстві

  4. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3–6 р.)
    розвиток уваги спричиняють досягнення у розвитку пізнавальної активності дитини. Намагаючись знайти відповідь на хвилюючі їх запитання дошкільники подовгу зосереджують свою увагу: хлопчик 5-ти років сидить біля кошика з курячими яєчками, очікуючи появи курчатка; дівчинка (5 р. 6 міс.) не відходить від рослини з бутоном, бажаючи побачити, як розкриється квітка; Микола Р. (5 р. 8 міс) кожен
  5. Особливості уваги дитини немовлячого віку
    розвиток предметних дій дитини в кінці 1-го року спричиняє появу властивостей уваги – розподілу та
  6. Емоційно-практична форма спілкування немовлят
    розвиток спілкування з ровесником пов’язаний із виникненням у немовляти комплексу пожвавлення у контексті його спілкування з дорослим. Комплекс пожвавлення стосовно ровесника спостерігається приблизно з 5 місяців. Розвиток здатності дитини маніпулювати предметами призводить до того, що починається розвиток спільної дії дошкільника з однолітком. У другому півріччі першого року життя вплив
  7. Дошкільний вік
    розвиток пізнавальних здібностей; потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок та вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного
  8. Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві
    розвиток передумов трудової діяльності у ранньому віці: – закладається мотиваційна сторона трудової діяльності дитини, джерелом якої слугує потреба у співпраці та взаємодії із дорослим, прагнення діяти як дорослий; – передумови трудової діяльності складаються на основі предметної діяльності малюка і пов’язані з розвитком його самосвідомості та особистості; – відбувається
  9. Перехід від засвоєння лексики до засвоєння граматики
    розвиток фонематичного слуху в дитини. Малюк прагне сприймати не просто уривки мовлення дорослого, а зв’язні тексти, які вже може зрозуміти. На основі читання дорослим творів дитячої літератури вдосконалюється процес слухання, який у свою чергу виступає засобом формування емоційно-вольової та пізнавальної сфер малюка. Малюк уважно слухає, зосереджуючись на змісті, переживає разом із героями.
  10. Розвиток психічних функцій
    розвиток. У дошкільному віці під впливом навчання та виховання відбувається інтенсивний розвиток всіх пізнавальних процесів. Це відноситься і до сенсорного розвитку. Сенсорний розвиток — це удосконалення відчуттів, сприймання, наочних уявлень. У дітей знижуються пороги відчуттів. Підвищується гострота зору і кольоровідчування, розвивається фонематичний та звуковисотний слух, значно зростає
  11. Етичний розвиток у ранньому дитинстві
    уваги дорослого потребує формування позитивних взаємин з однолітками. Як зазначає Ю. О. Приходько, найхарактернішою особливістю взаємин дітей другого року життя є їх намагання відібрати один в одного іграшку. Причому предмет у руках ровесника стає сильнішим подразником, ніж коли цей предмет просто лежить перед нею сам по собі. Значна частина малюків, отримавши таким чином іграшку,
  12. Увага
    розвиток стійкого інтересу до обраної військової
  13. Особливості сенсорно-перцептивного розвитку дитини раннього віку
    розвиток у ранньому віці пов’язаний із вдосконаленням здатності дитини вирізняти якомога більшу кількість ознак у предметах. Спеціальною пізнавальною дією при цьому виступає обстеження, яке у малюка ще дуже недосконале (непослідовне, фрагментарне). Накопичення чуттєвого досвіду дитини призводить до розвитку впізнавання, в якому інтегровані пам’ять та сприймання. При цьому дитина
  14. Природа сюжетно-рольової гри дошкільника
    уваги він приділяє взаєминам дорослих людей, виконанню ними суспільних функцій: батько – водій автобуса, він перевозить людей, приносячи цим користь; мама – вчителька, яка навчає дітей писати й читати тощо. Дошкільник значно глибше розуміє оточуюче соціальне життя, ніж дитина раннього віку, а тому на шляху його прилучення до дорослого життя він вже не задовольняється наслідуванням дій
  15. Розвиток психічних процесів у період дорослості
    розвиток психофізіологічної еволюції людини — це прояв єдності людини, як індивіда, і особистості, як суб'єкта діяльності. Зорова, слухова, кінестетична чутливість досягає свого максимуму у 18—20 років, а обсяг поля зору — в 20—29 років. Вікові зміни чутливості залежать від професійної діяльності людини. Так, у водіїв гострота зору, поле зору, окомір зберігаються до пенсійного віку завдяки
  16. Характеристика побутової діяльності дитини раннього віку
    розвиток психіки й особистості дитини. Розмежування цілісного процесу побутової діяльності на окремі етапи, операції, виділення необхідних при цьому предметів сприяє зростанню диференційованості сприймання, розширенню активного словника дитини. На основі зростання диференційованості сприймання в неї зміцнюється та уточнюється пам’ять, формується образне мислення. Виявляючи самостійність у
  17. Ранній вік (2—3 рік життя)
    розвиток її психіки, є: — оволодіння прямою ходою; — розвиток предметної діяльності; — оволодіння мовою. Оволодіння прямою ходою робить дитину більш самостійною і створює умови подальшого освоєння простору. Наближаючись чи віддаляючись, обходячи предмети, пересуваючи їх, підходячи під них, діти відкривають їх нові якості, визначають відстань, пізнають розміщення предметів у
  18. Розумовий розвиток у старшому шкільному віці
    розвиток формальних когнітивних структур. По-друге, значна частина психологів вважає, що якісний розвиток інтелекту не може завершитися до початку юності, формальне мислення тільки з'являється в юнацькому віці. Ж. Піаже стверджував, що кожна нормальна людина може досягнути стадії формальних операцій за умови, що його соціальне оточення й отриманий досвід «дають живлення» його розуму. За стадією
  19. Основні закономірності психічного розвитку людини
    розвиток людини відзначається наступними закономірностями. 1. Гетерохронність психічного розвитку дитини – це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди – сензитивні (Виготський Л. С.). Наприклад, для розвитку мовлення

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011