<< Предыдушая Следующая >>

Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання



У процесі здійснення дошкільником різних видів діяльності за умови педагогічного керівництва формується спостереження – цілеспрямоване сприймання, що будується за певними правилами. Поступово педагог учить дитину постановці цілей спостереження і контролю за процесом їх досягнення.

Як зазначає М. М. Подд’яков, вже у середньому дошкільному віці продуктивна діяльність передбачає цілеспрямоване спостереження, яке дорослий організовує у такому порядку:

• предмет сприймається в цілому;

• виділяються його головні частини, визначаються їх властивості (форма, величина й ін.);

• встановлюються просторові взаємозв’язки частин (вище, нижче, справа, зліва);

• розрізняються дрібні деталі та визначається їх просторове співвідношення з основними частинами;

• повторне цілісне сприйняття предмету.

На розвиток спостереження впливає зростання допитливості дитини. яку у 4–5 років називають «чомучкою». Увагу дитини привертають не тільки оточуючі предмети, але й зображені у дитячих книжках пізнавального змісту (дитячих енциклопедіях, оповіданнях про природу, професії, далекі країни). Її пізнання стає позаситуативним. Пізнання не тільки розширюється, але й поглиблюється: дошкільник починає відкривати нове в знайомих об’єктах: квітка не просто червона, запашна, а в’яне, якщо її залишити без води; чашка не лише біла, велика, але й розбивається, якщо впаде.


У старшого дошкільника спостереження набуває дослідницької спрямованості, проводиться з метою встановлення чогось для дитини невідомого. Дошкільник може систематично спостерігати за процесами у природі: за розвитком рослин, за погодою, за ростом тварин. При цьому він пізнає умови цих процесів: догляд за кроликами відрізняється від того, як бабуся доглядає за курчатами; рибки їдять хлібні крихти, а котик п’є молочко. Постановці та збереженню мети спостереження сприяє формулювання її за допомогою мови. Називання ознак об’єкту допомагає дитині абстрагувати їх від предмету і усвідомити їх як специфічну характеристику дійсності. Вдосконалюється пояснювальне та описове мовлення. Зростає осмисленість сприймання, воно категоризується. Сприймаючи незнайомий предмет діти намагаються назвати його відповідно до свого минулого досвіду, і цим

самим відносять його до вже відомої їм категорії схожих об’єктів. Завдяки мові розширюється об’єм сприймання, яке охоплює цілу систему властивостей предмета.

Спостерігаючи за різними предметами, вирізняючи їх ознаки, дитина намагається осмислити їх з позицій свого досвіду. Процес інтерпретації сприйманого набуває варіативності та гіпотетичності. Наприклад, відомий дошкільникові предмет або ситуація знаходять послідовні інтерпретації. Так, іграшковий бегемотик, що ковтає кульки, одержує пояснення: живе в зоопарку й їсть цукерки, які йому принесли відвідувачі; захворів й тому ковтає пігулки, вітаміни; працює жонглером й готує цирковий номер.
Зовні іграшка залишається незмінною, але сприймане переосмислюються у кількох варіантах, зв’язуючись з різним змістом життєвого досвіду дітей. У цьому випадку іграшка слугує опорою в актуалізації уявлень та в їх оригінальній структуризації у зв’язку з даною ситуацією.

ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в дошкільному віці:

– успіхи у розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника досягаються на основі характерних для віку видів діяльності та форм спілкування;

– розвиток сприймання відбувається на основі орієнтувально- обстежувальної діяльності;

– провідним різновидом обстежувальної дії дошкільника є акт роздивляння, який набуває самостійності;

– формуються системи сенсорних еталонів;

– сприйняття інтелектуалізується (зростає його диференційованість та інтегрованість із мовленням, мисленням, пам’яттю);

– зростання загального рівня особистісної довільності проявляється як набуття сприйманням цілеспрямованості, керованості, планованості та його перехід до спостереження.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання"
  1. Сприймання
    спостереження і виділення їх стійких, незмінних рис. Узагальненість (усвідомлепість): усвідомлення сприймання пов'язане з розумінням сутності об'єкта, можливістю віднести його до певної групи класу, узагальнити його в слові, вловити схожість зі знайомими нам об'єктами. Апперцепція — залежність сприймання від попереднього досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини та її
  2. Особливості сенсорно-перцептивного розвитку дитини раннього віку
    розвиток у ранньому віці пов’язаний із вдосконаленням здатності дитини вирізняти якомога більшу кількість ознак у предметах. Спеціальною пізнавальною дією при цьому виступає обстеження, яке у малюка ще дуже недосконале (непослідовне, фрагментарне). Накопичення чуттєвого досвіду дитини призводить до розвитку впізнавання, в якому інтегровані пам’ять та сприймання. При цьому дитина
  3. ВСТУП
    розвиток біотенологій має важливе значення для діагностики, профілактики та лікування різних хвороб та імунодефіцит них станів. В даній роботі нам потрібно висвітлити основні моменти які використовуються в біотехнології вакцин, лікувальних та лікарських препаратів та прокоментувати їх значення та наслідки для
  4. Основні закономірності психічного розвитку людини
    розвиток людини відзначається наступними закономірностями. 1. Гетерохронність психічного розвитку дитини – це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди – сензитивні (Виготський Л. С.). Наприклад, для розвитку мовлення
  5. Тести та завдання для самоконтролю
    сприймання. 4-2. У чому полягає фізіологічна основа відчуттів і сприймань? 4-3. Яка з нижчєперелічених закономірностей відчуття є «зайвою» ? а) абсолютна чутливість органів чуття; б) межа відчуття; в) адаптація; г) сенсибілізація; д) амбівалентність. 4-4. Блок для поглиблення знань. а) зоровий аналізатор {foto24} б) слуховий аналізатор {foto25}
  6. Реферат. Внесок в розвиток валеології українських вчених, 2009
    Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грец. logos – учення, наука) – наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані. Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології
  7. ВИСНОВКИ
    розвиток нових унікальних технологій у нашій державі та створить надзвичайно ефективні, корисні для людства в цілому
  8. Вступ
    розвиток і збереження здоров'я індивіда в онтогенезі (індивідуальний розвиток організму - від моменту зародження до закінчення життя) припускає подальше розгортання і поглиблення її багатопланових досліджень з урахуванням досягнень інших наук про людину, а також історичних змін, що постійно відбуваються в нашому суспільстві. Говорячи про теоретичні основи валеології, варто вказати, що вона
  9. Тести та завдання для самоконтролю
    цілеспрямований вплив на формування окремих осіб. Людям Змінити Налагодження Функцій Діяльності Погодження 10-2. Яка з нижче вказаних властивостей не належить до структури спілкування? а) комунікативна; б) інтерактивна; в) перцептивна; г) емпативна. 10-3. Яке з нижчезазначених положень не належить до спілкування? а) обмін думками; б) різновид
  10. Розвиток психічних функцій
    розвиток. У дошкільному віці під впливом навчання та виховання відбувається інтенсивний розвиток всіх пізнавальних процесів. Це відноситься і до сенсорного розвитку. Сенсорний розвиток — це удосконалення відчуттів, сприймання, наочних уявлень. У дітей знижуються пороги відчуттів. Підвищується гострота зору і кольоровідчування, розвивається фонематичний та звуковисотний слух, значно зростає
  11. Увага
    розвиток стійкого інтересу до обраної військової
  12. Розвиток психіки і розвиток особистості
    розвиток є розгортанням «повного потенціалу» (ПП)? Табл. 2-1. Основні характеристики теорії психічного розвитку На основі цих проблем провідні теорії психічного розвитку дістали таку характеристику (табл. 2-1) [6.2, с. 6]. Таким чином, всі вищезазначені теорії виходять із загальнонаукового принципу детермінізму, який спровідною ознакою світової психології розвитку. Вони
  13. Соціальна перцепція
    розвиток соціально-психологічної компетентності особистості, її здатності ефективно взаємодіяти з іншими людьми у сфері міжособистісних взаємин. Йдеться про формування вмінь орієнтуватися в соціальних ситуаціях, адекватно визначати індивідуальні особливості та емоційні стани інших людей, використовувати найефективніші способи взаємодії з ними. Адже виникає проблема оптимізації спілкування, у тому
  14. Розвиток особистості у військовій діяльності
    розвиток особистості воїна як активного суб'єкта крізь призму його діяльності, як «систему систем», що має свої внутрішні гіереходи і перетворення, свій розвиток [43, с. 85]. Тому високоорганізована і мотивована військова діяльність рішуче впливає на розвиток особистості військовослужбовця. У зв'язку з цим, офіцер скеровує свою цілеспрямовану роботу на подальше формування та розвиток особистості
  15. ДОДАТКИ
    Додаток 1 ТИПОВІ ЗАХОДИ виховної роботи у військовій частині на місяць {foto23} {foto24} {foto25} {foto26} {foto27} Додаток 2 ЗАТВЕРДЖУЮ Командир військової частини військове звання, підпис, прізвище, ініціали “___”___________200__ р. ПЛАН виховної роботи з особовим складом військової частини____________ на січень 200__ року
  16. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану
    спостереження за поведінкою і діяльністю суб'єкта: кіно- і фотозйомка; словесний звіт досліджуваного; вивчення продуктів діяльності; природний та лабораторний експеримент тощо. Узагальнюючи концепції вітчизняних вчених, можна виділити три групи методів вивчення психічних станів підлеглих: — теоретичні методи дослідження філософських аспектів проблеми; — медичні, фізіологічні та
  17. Тести та завдання для самоконтролю
    спостереження, експеримент, бесіда, інтерв'ю, анкетування, соціометрія, референтометрія, біографічний метод, тестування, вивчення продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик; б) спостереження, експеримент, бесіда, інтерв'ю, анкетування, соціометрія, референтометрія, біографічний метод, тестування, вивчення продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик,
  18. Особистість, індивідуальність, суб'єкт
    розвиток, поглиблення та систематизацію військово-професійних і загальнонаукових знань, моральних цінностей, формування якостей, які відповідають його ідеалам, життєвим настановам, суспільним цінностям, з іншого — на усування певних пустот у знаннях, нівелювання негативних звичок поведінки. Змінюючи себе як суб'єкт військово-педагогічного процесу, військовослужбовець змінює умови та обставини

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011