<< Предыдушая Следующая >>

Розвиток конструктивної діяльності в дошкільному віці



Конструктивна діяльність передбачає створення конструкцій з окремих частин і деталей. Її виконання розвиває технічні здібності дітей, сприяє розвиткові винахідницьких вмінь на якостей. При створенні конструкцій необхідно враховувати взаємне розташування деталей, спосіб їх з’єднання, можливість заміни на інші деталі тощо. При цьому дитина пізнає властивості кожної з деталей, розкриває для себе закономірності з’єднання різних матеріалів. Так, деталі з пластиліну з’єднуються притискуванням, а металеві деталі з’єднати важко, потрібні спеціальні способи.

Дитяче конструювання позначає процес побудови споруд таких конструкцій, де передбачається взаємозв’язок у розташуванні частин та елементів, способи їх з’єднання [37, с. 6]. Діти конструюють, насамперед, ті споруди й конструкції, які їх оточують та стають предметом їх досвіду. Створена дитиною конструкція повинна виконувати призначення справжньої: на ліжкові може спати лялька, у шафі можна повісити одяг.

Перші конструкції дітей з’являються в ході предметної діяльності в результаті практичних дій з різними об’єктами: кубиками, кружальцями пірамідки тощо. Дорослий наділяє такі споруди певним смислом, пояснює, для чого їх можна використати: «Який у тебе місточок! Тепер по ньому проїде машина» (Є. В. Зворигина). Таким чином дитина залучається до гри з конструкцією та відкриває можливості її використання.

Дошкільний вік відзначається розквітом сюжетно-рольової гри, тому конструктивна діяльність часто відіграє при цьому обслуговуючу роль. Необхідність використання конструкції у грі стає провідним мотивом конструктивної діяльності. Водночас конструктивна

діяльність набуває для дитини й самостійного значення, перетворюється на особливу гру, захоплюючи дитину своїм процесом і включаючи умовну ситуацію.

Як відзначає А.Н. Давидчук, у дошкільному віці розвиваються дві взаємозв’язані сторони конструктивної діяльності: конструювання-зображення і будівництво для гри [37, с. 7].

Конструювання-гра відрізняється від будівельних ігор дошкільника особливістю своєї мети й предмету.
У будівельній грі на перший план виходить процес побудови споруди, при цьому дитина бере на себе роль будівельника. Конструювання-гра зближується з конструктивно-технічною творчістю дорослих, адже вона спрямована на вирішення певних технічних задач з урахуванням низки важливих умов. Наприклад, довжина мосту повинна бути достатньою для з’єднання

«берегів». Водночас дитяча споруда не відповідає всім вимогам до справжньої споруди, нагадує реальну тільки загальною формою при відсутності багатьох елементів. Проте у грі конструкція повинна виконувати ту функцію, заради якої створювалась: на парті можна розмістити навчальне приладдя; на автомобілі можна везти вантаж.

Конструювання дошкільника спирається на його розумову діяльність і водночас слугує засобом її розвитку. Щоб спорудити конструкцію, дитина повинна встановити структуру об’єкту і його частин, врахувати логіку їх з’єднання. Так, занадто широка й низька ваза не втримує букет квітів у горизонтальному положенні. При цьому дитина розкриває для себе, що можливості використання конструкцій залежать від їх форми. Це спонукає дошкільника наперед продумати, якої форми повинна бути конструкція. Щоб створити конструкцію з потрібними властивостями дитина ретельно обстежує відповідні зразки. Підбирає деталі, які стануть складовими конструкції, співвідносить властивості деталей між собою, насамперед, за формою і розміром. Проте всіх особливостей конструкції дитина передбачити наперед не здатна. Тому по ходу конструювання вона звіряє її властивості із потрібними та вносить необхідні корективи. Ось дитина зробила з картону тарілки у формі конусу, але при спробі насипати у них «кашу» (намистинки) помічає, що така тарілка нахиляється і не втримує свого вмісту. Дитина вносить зміни у свою конструкцію: обрізає конус та закриває дірку пластиліном, забезпечуючи стабільність конструкції.

Таким чином протягом дошкільного дитинства дитина навчається наперед продумувати властивості конструкції та способи її створення.
До кінця дошкільного віку конструкція створюється за попереднім задумом дитини.

Конструктивна діяльність є різновидом творчості дитини. Вже молодші дошкільники виявляють свою індивідуальність та оригінальність. Вони здатні по-своєму використати наявні у їх розпорядженні споруди: пірамідка стає «деревом», грибочок, виготовлений з при- родного матеріалу, перетворюється на лісовичка тощо. Іноді дитина ініціює конструювання, але самостійно його реалізувати не спроможна. Тоді на допомогу приходить дорослий. Старші дошкільники виявляють дивовижну винахідливість у конструюванні. Вони діють за певним задумом, який включає осмислення функцій (для чого буде використовуватись) майбутньої конструкції. Дитина використовує незвичайні матеріали та способи їх поєднання. Наприклад, конструюючи паркан, дитина використовує уламки гребінця, з’єднуючи їх між собою за допомогою нитки. В іншому випадку дитина виготовляє прикраси для ляльки, використовуючи квіти та закріплюючи їх за допомогою проволоки.

ВИСНОВКИ про особливості конструктивної діяльності в дошкільному віці:

– у процесі конструювання дитина розв’язує певні конструктивно-технічні задачі, сутністю яких є з’єднання окремих частин і елементів за певною логікою;

– у дошкільному віці розвиваються дві взаємозв’язані сторони конструктивної діяльності: конструювання-зображення (зближується з образотворчою діяльністю) і будівництво для гри (зближується з конструктивно-технічною творчістю дорослих);

– дитяча споруда забезпечує виконання певних функцій справжньої, але зовні нагадує її тільки загальною формою;

– конструювання дошкільника спирається на його розумову діяльність і водночас слугує засобом її розвитку;

– уміння обстежувати конструкцію розвивається під керівництвом дорослого;

– з віком дитини зростає самостійність та творчість конструювання.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Розвиток конструктивної діяльності в дошкільному віці"
  1. Дошкільний вік
    розвиток пізнавальних здібностей; потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок та вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного
  2. Форми спілкування у дошкільному віці
    розвиток форм спілкування дошкільника з дорослим: – у дослідженнях М. І. Лісіної визначено чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим; – форми спілкування дошкільників з дорослим розрізняються між собою за місцем спілкування у життєдіяльності дитини, змістом комунікативної потреби, мотивом і засобами спілкування, значенням для психічного
  3. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3–6 р.)
    розвиток уваги спричиняють досягнення у розвитку пізнавальної активності дитини. Намагаючись знайти відповідь на хвилюючі їх запитання дошкільники подовгу зосереджують свою увагу: хлопчик 5-ти років сидить біля кошика з курячими яєчками, очікуючи появи курчатка; дівчинка (5 р. 6 міс.) не відходить від рослини з бутоном, бажаючи побачити, як розкриється квітка; Микола Р. (5 р. 8 міс) кожен
  4. Види пам’яті у дошкільному віці
    розвиток словесної пам’яті позитивно впливає процес слухання та переказу творів художньої літератури, спілкування з дорослими та однолітками. Виникає ще один вид пам’яті – особистісна, яка виявляється у новому виді відтворення – спогадах про події з життя дитини, її успіхи в діяльності, взаємостосунки з дорослими й однолітками. Дошкільник найдовше запам’ятовує ті події та моменти свого життя,
  5. Розвиток особистості дошкільника
    діяльності і спрямовані на предмети діяльності. Наприклад, а ігровій діяльності дитина намагається забезпечити себе іграшками і атрибутами. Грає, не аналізуючи до цього самого процесу гри і не встановлюючи, чи знадобляться в процесі гри дані предмети. Поступово в процесі сумісної діяльності дошкільників у дитини формуються і суспільно-значимі мотиви, що виражаються в формі бажання зробити щось
  6. Розвиток волі у дошкільному віці
    розвиток волі у дошкільному віці: – довільність набуває генералізованого характеру, поширюючись на всі сфери психіки і на особистість дитини; – внутрішнє мовлення дитини стає засобом оволодіння нею своєю поведінкою через самоінструкції та самонакази. – під впливом навчання дорослого формується планування та самоконтроль, як способи здійснення
  7. Емоційно-практична форма спілкування немовлят
    розвиток спілкування з ровесником пов’язаний із виникненням у немовляти комплексу пожвавлення у контексті його спілкування з дорослим. Комплекс пожвавлення стосовно ровесника спостерігається приблизно з 5 місяців. Розвиток здатності дитини маніпулювати предметами призводить до того, що починається розвиток спільної дії дошкільника з однолітком. У другому півріччі першого року життя вплив
  8. Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання
    розвиток спостереження впливає зростання допитливості дитини. яку у 4–5 років називають «чомучкою». Увагу дитини привертають не тільки оточуючі предмети, але й зображені у дитячих книжках пізнавального змісту (дитячих енциклопедіях, оповіданнях про природу, професії, далекі країни). Її пізнання стає позаситуативним. Пізнання не тільки розширюється, але й поглиблюється: дошкільник починає
  9. Позаситуативно – ділова форма спілкування дошкільників
    розвиток полягає у формуванні здатності дитини розуміти іншого як самоцінну особистість, у пробудженні інтересу до його внутрішнього світу, мотиву роз- ширити уявлення про себе. ВИСНОВКИ про розвиток форм спілкування дошкільника з ровесником: – колектив дослідників під керівництвом А.Г.Рузської вирізняє три онтогенетично послідовних форми спілкування з ровесниками у дошкільному віці; –
  10. Порівняння спілкування дитини з дорослим та з ровесником
    розвиток ініціативності дошкільників. Інші дослідники звертають увагу на те, що у товаристві ровесників відбувається взаємовплив, а у спілкуванні з дорослим останній підпорядковує собі дитину, яка виступає виконавцем (К. Вокслер). Дошкільники рідше виявляють альтруїстичну поведінку щодо дорослого, менш агресивні та менш наполегливі у спробах спілкуватись з ним; а вимоги та протидію
  11. ПСИХОЛОГІЯ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА
    дошкільний вік — 4,5,6-й роки життя (4 рік — молодший дошкільник, 5 рік — середній дошкільник, 6 рік — старший

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011