<< Предыдушая Следующая >>

Роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого



Найбільш сприятливе для розвитку особистості дітей середнього та старшого дошкільного віку спілкування на фоні позитивного, теплого, емоційно забарвленого ставлення вихователя до дитини (за С. Є. Кулачківською).

Позитивні результати дав експеримент, у якому вихователів навчали виражати емоції, а дітей адекватно їх розуміти.

В ході цього експерименту з вихователями проводилась бесіда про значення експресії у процесі спілкування, а також спеціальне навчання способам вираження своїх емоцій.


Формування у дітей розуміння експресивних засобів було здійснено методами:

а) ідентифікації різних емоцій за їх зображенням у формі портрета, сюжетних картинок;

б) опису дітьми портрета вихователя, зображеного на малюнку;

в) передачі дитиною характерних для вихователя способів вираження позитивних і негативних почуттів.

У ході спілкування дорослий виразно виявляв зацікавленість роботою дитини, свою прихильність до неї, заохочення її дій, використовував посмішки, лагідну розмову.


ВИСНОВОК про роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого:

– дитина недостатньо володіє вмінням розпізнавати і розшифровувати експресивно-мімічні засоби спілкування, використовувані дорослим, і потребує спеціального навчання цьому;

– розуміння експресивних засобів спілкування дитиною відбувається за умови, якщо дорослий виразно виявляє зацікавленість до роботи дитини, свою прихильність до неї, заохочення її дій, використовує посмішки, ласкаву розмову.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого"
  1. Порівняння спілкування дитини з дорослим та з ровесником
    роль у загальному психічному розвиткові дитини її спілкування з однолітками порівняно із спілкуванням із дорослими. Контакти з однолітками відзначаються невимушеним і розкутим характером, яскравим емоційним забарвленням. Водночас ці контакти значно поступаються сфері спілкування з дорослими своєю змістовністю та глибиною особистісних відносин. На думку колективу психологів під керівництвом А.Г.
  2. Психічний розвиток новонародженої дитини
    спілкуванні і співробітництві з дорослими. Перші прижиттєві реакції малюка виникають у контексті його спілкування з дорослими, зокрема під час годування дитини матір’ю. Погляд дитини зосереджується на обличчі матері, дитина ніби завмирає, прислуховуючись до голосу матері. Ці реакції отримали назву зо рового та слухового зосередження, яке становить основу для подальшого формування
  3. Поява активного мовлення
    засобів; – джерелом розвитку мовлення дитини виступає її комунікативна потреба; – протягом немовлячого віку триває підготовчий період до засвоєння активного мовлення, який завершується фонемною стадією; – перший досвід спілкування дорослого з дитиною призводить до початку в засвоєнні пасивного мовлення – дитина починає розуміти слова дорослого та регулювати свою поведінку у
  4. Емоційно-практична форма спілкування немовлят
    роль мовлення. Внесок цієї форми спілкування з ровесником у розвиток полягає у засвоєнні дитиною способів і мотивів пізнавальної діяльності, у сприянні виявленню ініціативи, у розширенні спектру
  5. Форми спілкування у дошкільному віці
    дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим [75, с. 79–80]. Їх характеристика подається у таблиці 2. Таблиця 2 Форми спілкування дитини з дорослим у дошкільному віці (за М.І.Лісіною) {foto6} ВИСНОВКИ про розвиток форм спілкування дошкільника з дорослим: –
  6. Передумови етичного розвитку у немовлячому віці
    спілкуванні з дорослим, в отриманні позитивних переживань під впливом його ласкавих звертань. При задоволенні потреби малюка у безпосередньо-емоційних контактах з дорослим в нього виникає веселий і бадьорий настрій, підвищується психічна активність у формі допитливості, уваги, зосередження. Поступово дитині відкривається певна динаміка емоційних контактів у ході спілкування з
  7. Психічний розвиток дитини першого року життя
    роль за ними. У ході цих видів діяльності у немовляти виникають новоутворення: емоційне ставлення до дорослих, психологічна спільність існування з іншими, хапання предметів, деякі перцептивні дії. Виникає важлива форма зв’язку дитини з дійсністю через співробітництво з дорослими, що є основою розвитку свідомості. У II півріччі з’являються маніпуляційні дії. Значення маніпуляцій з
  8. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною
    спілкуванні. Чи може дитина виступати партнером для педагога або іншого дорослого? Про таке партнерство можна говорити лише в певному розумінні. Воно полягає у прийнятті людьми один одного як безумовних цінностей, в установці на універсальність можливостей кожної людини, у доброзичливості й взаєморозумінні. Даний аспект взаємозв’язків дитини із соціальним оточенням необхідний в єдності з
  9. Природа сюжетно-рольової гри дошкільника
    рольова гра, в якій дитина стає «лікарем», «учителем», «водієм». Слід відзначити важливу ознаку сюжетно-рольової гри – її самодіяльний характер. Д. В. Менджерицька на цій підставі вважала за необхідне такі ігри називати творчими, оскільки вони виникають за власним почином та задумом дітей. Сюжетно-рольова гра слугує на етапі дошкільного віку провідним засобом соціалізації дитини, у ході
  10. Перехід від засвоєння лексики до засвоєння граматики
    спілкуванні словесні конструкції – речення. Спочатку дитина не вміє поєднувати слова між собою у реченні, функцію останнього відіграє окреме слово, супроводжуване жестами та мімікою. Дитина зі словом «дай» тягнеться до ляльки, і оточуючі розуміють: малюк просить дати іграшку. До 2-х років з’являються перші речення з двох (іноді більше) слів, поєднаних між собою лише змістом, а не

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011