<< Предыдушая Следующая >>

Позаситуативно – ділова форма спілкування дошкільників

Позаситуативно-ділова форма спілкування з ровесниками починає виявлятись у деяких дітей віком 6–7 років. Водночас тенденція до її появи, елементи цієї форми спілкування складаються у більшості старших дошкільників.

Кількість позаситуативних контактів зростає до 50% від усіх взаємодій ровесників. Спілкування з ровесниками значно виходить за межі спільної предметної діяльності. Значні зміни відбуваються у розвитку сюжетно-рольової гри, зростає її умовність, схематизм. Складність у побудові гри висуває вимоги до її попереднього планування.

Зміст комунікативної потреби полягає у прагненні до співпраці й співтворчості з ровесником. Гра має по-справжньому спільний характер з єдиними правилами, вимогами, з узгодженістю дій, врахуван- ням інтересів партнерів. Досвід попередніх спільних ігор дітей накопичується, веде до певного узагальнення уявлень дітей про гру, про роль кожної дитини в ній.


Утворюється чіткий образ ровесника, відносини з ним стають більш стабільними (спостерігається таке явище, як дружба), виникають симпатії. Відбувається формування суб’єктного ставлення до інших дітей, тобто вміння бачити в них рівну собі особу, враховувати їх інтереси, готовність допомагати.

Разом із пізнанням ровесника в дітей розвивається розуміння Я-образу, особливо своїх практичних дій.

Головний засіб спілкування – мовлення. Особливості спілкування з однолітками яскраво виявляються в темах розмов, які стають чим-далі більш позаситуативними. Характерні обговорення різноманітних широких тем стосовно минулого й майбутнього, рідної природи й далеких країн тощо.

Внесок позаситуативно-ділового спілкування у розвиток полягає у формуванні здатності дитини розуміти іншого як самоцінну особистість, у пробудженні інтересу до його внутрішнього світу, мотиву роз- ширити уявлення про себе.


ВИСНОВКИ про розвиток форм спілкування дошкільника з ровесником:

– колектив дослідників під керівництвом А.Г.Рузської вирізняє три онтогенетично послідовних форми спілкування з ровесниками у дошкільному віці;

– вікова динаміка спілкування і спільної діяльності дошкільників полягають у зростанні змістовності, вибірковості, стабільності відносин, потреби у спілкуванні і співпраці, їх інтенсивності та орієнтованості на інтереси ровесників;

– у дитини від народження до 7 р. послідовно змінюються такі форми її спілкування з ровесниками: емоційно-практична (немовля – ранній вік); ситуативно-ділова (4–6 р.); позаситуативно-ділова (6–7 р.).
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Позаситуативно – ділова форма спілкування дошкільників"
  1. Форми спілкування у дошкільному віці
    позаситуативно-пізнавальне,
  2. Емоційно-практична форма спілкування немовлят
    позаситуативно-ділове. Спочатку контакти дітей з ровесниками виникають на задоволення потреб в активності та нових враженнях. Під впливом організову ючих впливів дорослого, на основі інших потреб дитини відбувається первинне оформлення потреби дітей у спілкуванні з ровесниками. У немовляти спільність з ровесниками має виразний суб’єктивний характер, обмежуючись безпосередніми
  3. Ситуативно-ділова форма спілкування дошкільників
    ділова форма спілкування з ровесниками виникає у 4–6 років і є найбільш типовою для дошкільного дитинства. Потреба у спілкуванні з ровесником стає значно інтенсивнішою, виходячи на перший план. Так, Є. А. Аркін наводить приклад, коли хлопчик 5-ти років на пропозицію бабусі погратись з нею відповів: «Мені потрібно дітей». Це пов’язано із тим, що спілкування з ровесником є необхідною
  4. Тести та завдання для самоконтролю
    форма інформаційного зв'язку; г) правильної відповіді немає; д) усі відповіді правильні. 10-4. Схарактеризуйте такі функції спілкування: соціальні, емоційного задоволення, самоактуалізації особистості. 10-5. Схарактеризуйте спілкування військовослужбовців як обмін інформацією. 10-6. Розкрийте діалектичний взаємозв'язок між спілкуванням і
  5. Порівняння спілкування дитини з дорослим та з ровесником
    спілкування дитини з дорослим та з ровесником – різновиди єдиної комунікативної діяльності. Ці різновиди об’єднує предмет діяльності – інша людина, партнер дитини по спілкуванню, а також – продукт, яким виступає самопізнання й самооцінка через пізнання й оцінку партнера (і партнером). Водночас дослідники спілкування між ровесниками у дошкільному віці А.Г. Рузська, Л. М. Царєгородцева, Л.Н.
  6. Тренінг соціальної перцепції
    спілкування, необхідно додержуватися принципу «суб'єкт-суб'єктної» парадигми, з якої випливає діалогічність форми спілкування та необхідність ухвалювати рішення про корекцію у сфері спілкування самим суб'єктом. Тренінг має бути організований таким чином, щоб кожний учасник міг самостійно діагностувати свої можливості та труднощі в конкретних комунікативних ситуаціях. Інколи, отримавши нові для
  7. Основні характеристики спілкування
    формах: — монологічній (характерца для командира, коли він організовує певні види навчальної та службової діяльності підлеглих); — діалогічній (найскладніша, але водночас бажана, особливо для офіцерів-вихователів); — полілогічиій (багатостороннє спілкування, яке відбувається у ситуаціях ухвалення рішень у бойовій обстановці, в екстремальній ситуації, коли здійснюється боротьба за
  8. Пізнавальна готовність дошкільника до систематичного навчання
    форма, розмір, колір, смак, запах. Важливо показувати залежність між властивостями предмету: колір плоду – ознака його зрілості, форма предмета говорить про можливість його використання в практиці (кругле колесо котиться). У старшому дошкільному віці дитина може розв’язувати задачі, оперуючи образами, без участі практичних дій. Така форма мислення називається наочно-образною. Для її розвитку
  9. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічність у роботі практичного психолога
    форма спілкування, яка припускає позиційну нерівноправність партнерів. Монологічне спілкування – це «суб’єкт-об’єктне» спілкування. До монологічного спілкування відноситься: – імператив – авторитарна, директивна форма впливу на партнера, з метою досягнення контролю над його поведінкою і внутрішніми установками, змушення до певних дій чи рішень. Особливість імперативу – в тому, що кінцева
  10. Тести та завдання для самоконтролю
    формації, яка стосується динаміки розвитку та розгортання конфлікту; — конфіденційність інформації щодо конкретного конфлікту; — вміле використання впливу військового колективу на розв’язання конфлікту; — індивідуальна психологічна допомога воїнам, які вийшли з конфлікту, корекція їхніх дій. контроль та допомога. Таким чином, командирові слід усвідомити, що не існує готового рецепту
  11. НЕ 1.5. Етика спілкування у роботі практичного психолога
    спілкування у роботі практичного

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011