<< Предыдушая Следующая >>

Поняття, що характеризують онтогенез людини (дозрівання, розвиток, формування, становлення, навчання і виховання)

Розвиток живих істот у процесі індивідуального життя називають онтогенезом. Він полягає у змінах, що носять закономірний, послідовний, прогресивний характер, як рух від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її структурне та функціональне вдосконалення. Онтогенез відбувається у різних напрямах, а саме:

1) як становлення організму – морфофізіологічний онтогенез;

2) розвиток людини як свідомої суспільної істоти – онтогенез психіки;

3) розвиток особистості – соціальний онтогенез.

Перший напрямок онтогенезу вивчає біологія. Другий та третій – досліджуються у різних галузях психології (віковій, дитячій, педагогічній, соціальній).

Онтогенез людини розкриває низка взаємопов’язаних понять, передусім, поняття «розвитку», яке належить до основних у дитячій психології. Психічний розвиток виступає як послідовний, закономірний

процес кількісних та якісних змін психіки, що відбуваються у ході діяльності й спілкування дитини з іншими людьми та знаменують собою перехід від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її структурне й функціональне вдосконалення.

Розвиток психіки дитини хоча й зумовлений соціальними умовами її життя, але спирається на дозрівання організму. Останнє поняття відображає морфофізіологічну лінію онтогенезу.

Під дозріванням розуміють, насамперед, зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів внаслідок дії внутрішніх вроджених факторів. Так, можна говорити про дозрівання органічних функцій людини чи всього її організму.

Дозрівання – прояв онтогенезу, визначений генотипом, що полягає у послідовному становленні всіх систем організму. Дозрівання забезпечує необхідні для психічного розвитку дитини властивості її організму (особливості нервової системи, прямоходіння, органи мовлення), але не визначає змісту і складу психічного розвитку, які зумовлені засвоєнням людського досвіду. Водночас, психічний розвиток дитини сприяє її дозріванню.

Дозрівання становить фундамент розвитку, але не входить у це поняття як його аспект чи сторона, бо має якісно відмінну природу.
Так, ми можемо говорити про виявлення кольору очей дитини на перших місяцях її життя як про прояв дозрівання, а не розвитку, тому що колір очей однозначно визначений наперед генотипом і не залежить від умов життя – наприклад, того, на що дивитиметься дитина протягом перших місяців життя. По-іншому детермінована динаміка рис характеру людини, які виникають внаслідок розвитку, а не дозрівання, оскільки від народження вони наперед не визначені і залежать від того, в яких умовах виховувалась дитина, які вимоги до неї висували оточуючі.

Розвиток дитини, як правило, відбувається в умовах суспільства, нерозривно пов’язаний із націленими розвивальними впливами на підростаючу особистість оточуючих людей. Поняття «формування» психічних якостей підростаючої особистості акцентує соціальну зумовленість психічного розвитку дитини в умовах суспільства.

У процесі формування можна виділити стихійну компоненту (тобто зміни під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних підліткових об’єднань, реклами, моди, музики тощо, характер і наслідки дії яких непередбачувані) і цілеспрямований процес змін особистості або ж її окремих сторін і якостей внаслідок спеціально організованих впливів.

Поняття «становлення» підкреслює процес набуття нових ознак та форм психіки у процесі розвитку дитини. Можна говорити, наприклад, про становлення характеру дитини, її мислення тощо, тобто це поняття доцільно застосовувати тоді, коли йдеться про розвиток окремої сторони чи якості особистості.

Закономірності психічного розвитку дитини знаходять відображення у педагогічних поняттях виховання, навчання тощо.

Виховання – процес здійснення суспільних впливів, зумовлюючих формування особистості, тобто індивіда як члена суспільства, з тими якостями, які дозволяють йому відповідати на вимоги суспільства і дають підстави користуватись правами члена суспільства.

Одним із напрямів виховання є навчання, яке організовується суспільством в освітніх установах з метою озброєння учнів знаннями, вміннями, навичками. Психічний розвиток особистості і навчання тісно взаємопов’язані.
Навчання веде за собою розвиток, від особливостей навчання залежать темпи переходу індивіда від нижчих ступенів розумового розвитку до вищих (Л.С.Виготський). Розвиток психіки людини в умовах навчання досягає таких успіхів, які неможливі за інших обставин. Зокрема, дослідження показують, що без спеціальної педагогічної роботи абстрактне мислення не виникає у дитини, а відповідно організоване навчання прискорює перехід дітей до абстрактного мислення.

Основні лінії психічного розвитку дітей у процесі навчання і виховання:

• ускладнення знань. У сучасному світі знання накопичуються дуже швидкими темпами – набагато швидшими, ніж зміни у навчальних програмах. Внаслідок цього школа не спроможна забезпечити засвоєння учнями повного обсягу знань. Тому необхідно, щоб учні засвоювали не тільки знання, а також способи їх здобування. Зміст навчання (види та особливості знань) визначає загальний тип і структуру розумового розвитку;

• засвоєння психологічних механізмів застосування способів і знань – спеціальних розумових прийомів і вмінь;

• розвиток загальних властивостей особистості: спрямованості, механізмів свідомості, вольових рис тощо.

ВИСНОВКИ про поняття, що характеризують онтогенез людини:

– розвиток живих істот у процесі індивідуального життя називають онтогенезом;

– сутність онтогенезу людини у різних своїх аспектах розкривають поняття розвитку, дозрівання, формування, становлення, навчання й розвитку;

– психічний розвиток виступає як процес кількісних та якісних змін психіки, що відбуваються у ході діяльності й спілкування дитини з іншими людьми та знаменують перехід від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності;

– дозрівання – прояв онтогенезу, визначений генотипом, що забезпечує необхідні для психічного розвитку дитини властивості її організму;

– соціальну зумовленість онтогенезу людини в умовах сучасного суспільства відображають психологічне поняття формування та педагогічні поняття виховання й навчання.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Поняття, що характеризують онтогенез людини (дозрівання, розвиток, формування, становлення, навчання і виховання)"
  1. ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ
    розвиток учня, а й розвиток його особистості, як суб'єкта пізнання. Організація такого навчання має бути спрямованою на формування творчої особистості та орієнтованою на своєрідність, неповторність, індивідуальність кожного школяра. Для цього потрібні умови співробітництва та ставлення до учня, як до суб'єкта пізнавальної діяльності. Для сучасності характерним є визнання пріоритетності
  2. Дитяча психологія в Радянському Союзі
    поняттями культурно-історичної концепції розвитку за Л.С.Виготським – є рівень актуального розвитку та зона найближчого розвитку. Рівень актуального розвитку – це ті способи діяльності, якими дитина володіє самостійно, без допомоги дорослого (самостійно читає, пише, розв’язує задачі, відповідає на тестові запитання). Зона найближчого розвитку – це ті способи діяльності, якими дитина не
  3. Вступ
    онтогенезі (індивідуальний розвиток організму - від моменту зародження до закінчення життя) припускає подальше розгортання і поглиблення її багатопланових досліджень з урахуванням досягнень інших наук про людину, а також історичних змін, що постійно відбуваються в нашому суспільстві. Говорячи про теоретичні основи валеології, варто вказати, що вона розглядає індивідуальне здоров’я, як самостійну
  4. ВІК ДОРОСЛОСТІ
    поняття «зрілість» використовують поняття «дорослість». А зрілість розуміють як якість в психічному розвитку людини. Б.Г. Ананьев констатує: «...настання зрілості людини як індивіда (фізична зрілість), особистості (громадська), суб'єкта пізнання (розумова зрілість) і праці (працездатність) в часі не співпадають, і подібна гетерохрониість зрілості зберігається у всіх формаціях». Вирішальною
  5. Розвиток психіки і розвиток особистості
    поняттям «розвиток» розуміють: 1) складний системноорганізований процес, який включає різні стадії, періоди, етапи, фази, сторони, рівні, що мають спіралеподібний і багатоступінчастий, дискретний і неперервний, диференційований та інтегрований характер; 2) перехід кількості в якість і навпаки, тенденцію руху від нижчого до вищого, що має повторювальний, спадковий і неповоротний характер;
  6. Реферат. Внесок в розвиток валеології українських вчених, 2009
    людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані. Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології
  7. Психологічні основи змісту навчання
    поняття, зв'язані між собою основні наукові поняття та на основі цього — виділені загальні, основні принципові положення, а також вироблялась здатність до перенесення знань, умінь і
  8. Особистість, індивідуальність, суб'єкт
    поняття особистості й індивідуальності — близькими [64], Сергій Рубінштейн розрізняв властивості особистості та її індивідуальні особливості [104]. Лев Фридман та Ірина Кулагіна індивідуальність розглядають як сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від іншої, і особистість вважають вищою, ніж індивідуальність [123, с. 126]. Автор дотримується думки, що особистість неповторна у
  9. Загальне поняття про психічний розвиток
    поняття «розвиток» від інших змін об'єктів та зміст і специфіку психічного розвитку дитини. Об'єкти можуть змінюватись, але не розвиватись. Кількісні зміни об'єкта визначаються параметрами «більше-менше», перебігають у часі і вимірюються його координатами. Прикладами кількісних змін є: у фізичному плані — збільшення органів, ваги тіла, швидкості рухів; у психічному — збільшення кількості
  10. Основні закономірності психічного розвитку людини
    онтогенезі з’явились послідовно. 5. Зміна співвідношення детермінант психічного розвитку вказує на те, що з віком у дитини змінюється співвідношення біологічних і соціальних факторів її психічного розвитку. Із розширенням зв’язків дитини із соціальним середовищем (з віком) зростає роль соціальних впливів. Змінюються і самі соціальні детермінанти (сім’я, школа, клас, друзі). Для людини
  11. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ 1
    людину має наука? 2. Завдяки чому всі системи та органи людини діють узгоджено? 3. Що таке енерго-інформаційні взаємодії? 4. Яким є місце Людини у загальнопланетарному розвитку згідно із вченням В. Вернадського? 5. Поняття про біосферу та ноосферу. 6. Якими є давні уявлення щодо місця людини на Землі? 7. Що таке коеволюція і її актуальність для сьогодення? 8. Що загрожує
  12. Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини
    поняття «коефіцієнт інтелектуальності» та положення про те, що він залишається незмінним протягом життя людини. Л. Термен проводив експериментальні дослідження, в яких шукав залежність інтелекту від віку, статі, раси, статусу сім'ї, освіти батьків та ін., проте не виявив особливих закономірностей. Обдарованість він ототожнював з високим коефіцієнтом Інтелекту, хоча пізніші дослідження
  13. Предмет педагогічної психологи
    людиною соціального досвіду в умовах навчально-виховного процесу. Педагогічна психологія виникла у другій половині XIX ст. Засновником української і російської педагогічної психології був психолог і педагог К.Д. Ушинський (1823—1871). Велику роль у її становленні відіграли українські психологи і педагоги П.Д. Юркевич (1826—1874), О.Ф. Лазурський (1874—1917) та ін. Психологи основну увагу у
  14. Грибан В.Г.. Валеологія, 2011
    людини Людина та її Здоров'Я з
  15. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ ЯК ОСНОВНА КАТЕГОРІЯ ВАЛЕОЛОГІЇ
    поняття "здоров'я". Це трактування має щонайменше три особливості: - розмежоване поняття індивідуального й громадського здоров'я з пріоритетом індивідуального здоров'я, яке й стало основною категорією валеології; - вперше сформульовано активну стратегію формування здоров'я на основі конструктивного підходу до здоров'я індивіда; - науку про здоров'я визначено як інтегративну, оскільки
  16. Передісторія дитячої психології в Україні
    людини з такими рисами, як працьовитість, мужність, доброзичливість, скромність. Київська Русь випереджувала своїх сусідів у справі освіти. Так, донька князя Ярослава – Ганна, яка була одружена із французьким королем, читала і писала кількома мовами, у той час як сам король був неписьменним. Татарська навала, турецькі набіги зруйнували досягнення Київської Русі, затримали розвиток культури

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011