<< Предыдушая Следующая >>

Початковий етап у сенсорно-перцептивному розвиткові дитини



Відчуття та сприймання – початковий момент пізнання, його називають також сенсорно-перцептивною сферою особистості. За допомогою органів чуттів людина отримує інформацію про оточуюче.

Відчуття – це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

Найбільш поширена класифікація відчуттів за органами чуттів. запропонована Аристотелем: зір, слух, нюх, смак, дотик. В наш час дотикові поділяють на тактильні (тиску) і температурні. Виділяють проміжні між тактильними і слуховими – вібраційні, що мають місце, коли ми розпізнаємо музику, тримаючи руку на гучномовці. Загальні для всіх аналізаторів – больові, які не мають специфічного рецептора.

Сприйняття – це віддзеркалення предметів, явищ, процесів і сукупності їх властивостей в їх цілісності при безпосередній дії цих предметів і явищ на відповідні органи чуття. На відміну від сприйняття, відчуття дозволяє відображати лише окремі властивості предметів і явищ.

Як і відчуття, сприймання виникає лише при безпосередній дії на аналізатори. Перехід від відчуття до сприймання означає більш повне і складне відображення предметів.

Образ сприймання вибудовується завдяки активності людини. Неточності і помилки у функціонуванні окремого аналізатору виправляються і уточнюються за допомогою злагодженої роботи інших. У результаті людина отримує образ, адекватний дійсності.

Види сприймання розрізняють за: 1) конкретним змістом об’єкту (сприймання тексту, мистецтва, природи, навчального матеріалу);

2) формами існування матерії (часу, простору, руху); 3) провідним аналізатором (зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове, кінестетичне або рухове).

Відчуття і сприйняття складають процеси чуттєвого пізнання. Протягом дошкільного дитинства сенсорно-перцептивний розвиток дитини проходить важливі етапи, що багато у чому визначають пізнавальну діяльність людини загалом. Низка психологічних та психофізіологічних досліджень (Денісова Н. М., Фігурін Н. Л., Ще- лованов Н. М., Аксаріна Н. М., Голубєва Л. Г., Кістяковська М. Ю. та ін.) розкривають, як відбувається сенсорно-перцептивний розвиток в немовлячому віці.

Для розуміння закономірностей розвитку сенсорно-перцептивної сфери немовляти важливо взяти до уваги, що його моторний розвиток відстає від розвитку аналізаторів. Обмеженість рухових можливостей немовляти стримує і розвиток відчуття й сприймання, бо, як зазначалось вище, ці процеси носять активний характер і на основі рухів аналізаторів формується адекватний перцептивний образ. Одразу після народження дитина здійснює хаотичні, некеровані рухи ручками, ніжками, не може тримати головку, зупиняти погляд тощо.


Перші відчуття тісно пов’язані з емоційною сферою дитини. За реакціями новонародженого на різні зорові подразники помітно, що він розрізняє серед них неприємні та приємні. Приємні подразники викликають хоча й нетривале зосередження, дитина ніби «завмирає». Неприємні – породжують неспокій, спроби блокувати надходження сигналів з оточення: заплющує очі при дуже яскравому світлі, відсмикує ручку від холодного, гарячого, починає плакати тощо.

Рухи очей розвиваються поступово, зупинити погляд новонароджений не може, лише до кінця першого місяця він може зосередити його на кілька секунд. Краще дитині дається відображення рухомих предметів. Вже в кінці першої декади життя малюк простежує очима рухомий предмет. Поява у 2–3 тижні конвергенції очей дозволяє дитині краще розрізняти предмети на різній відстані від аналізатору. Відстань ця поступово зростає: у 4-5 тижнів становить 2–4 м, в 3 міс.

– 4–7 м. З 6–10 тижнів виникають кругові рухи ока, що дозволяють їй простежувати предмет, який рухається по колу.

Слуховий аналізатор малюка також від народження повністю готовий до функціонування. На першому місяці життя малюк зосереджується на голосі дорослого, приємних, тихих мелодійних звуках. Новонароджений не любить гучних, різких звуків: здригається, непокоїться, плаче. Від шуму дитина легко просинається. Перші іграшки дитини – звукові, вони приваблюють малюка своєю здатністю видавати звук внаслідок певних дій із ними: потрясти брязкальце. Між зоровим та слуховим аналізаторами поступово встановлюються зв’язки: у 2–4 місяці дитина починає повертати обличчя до джерела звуку (голос дорослого, іграшка).

Розвиток сенсорно-перцептивної сфери не тільки спирається на розвиток моторики дитини, але й сприяє останньому. Прагнення дитини роздивитись, прислухатись розвиває як аналізаторні м’язи, так і рухи всього тіла, до 3-х місяців вони стають краще керованими, плавними, вільними. Інтенсивно розвивається дотиковий аналізатор, сприяючи появі дії хапання. Спочатку рука дитини випадково наштовхується на предмети, розташовані поряд (кубик, брязкальце, хусточку), захоплює їх, викликаючи радість малюка. З 5 місяців хапання стає точнішим, спрямованим на певний предмет. Дитина може вільно дістати, схопити й утримати підвішену іграшку, або взяти її з рук дорослого. Досить часто спостерігаються помилкові рухи, у 8 місяців їх стає менше, у 12 місяців дитина одразу захоплює потрібний предмет, що знаходиться на певній відстані від неї.

Надалі хапання значно вдосконалюється. До 8 місяців дитина втримує предмет, притискаючи його пальцями до долоні. Пальці ще не набули достатньої гнучкості, у рухах дитини виступають як єдине ціле.
До кінця 1-го року виникає та вдосконалюється здатність захоплювати та утримувати предмети пальцями. Роль пальців при цьому диференціюється. Особливо важливим є протиставлення великого пальця іншим. До 10–11 міс. дитина наперед складає пальці відповідно до форми й величини предмета, який хоче взяти: для м’ячика розчепірює та заокруглює пальці; для олівця – складає їх пучкою. Щоб пристосувати свою руку до предмета, дитина повинна враховувати його форму, що сприймає на зір. Зір при цьому спрямовує рухи дитини, виникають зорово-рухові координації. Розвитку останніх сприяють маніпуляції дитини з предметами.

Вдосконалення хапання предметів з 6-ти місяців призводить до маніпулювань дитини з ними. Втримуючи предмет, дитина повертає його різними сторонами, б’є об підлогу, стискає, кидає, трясе, перекладає. Її зорові аналізатори спрямовані на роздивляння, прислуховування, куштування на смак. При цьому дитина орієнтується у просторі: наприклад котить м’ячик у ту сторону, де немає перешкод на шляху. У процесі маніпулювань дитина дізнається про різноманітні властивості предметів – форму, величину, гущину, вагу, пружність, температуру, стійкість та ін. Обстеження об’єктів свідчить про зародження інтересу до їх властивостей і про те, що тепер предмети починають виступати як щось постійно існуюче в навколишньому світі, з незмінними власти- востями. У 9–10 місяців дитина шукає зниклі з поля сприймання предмети, отже, розуміє, що предмет знаходиться у іншому місці.

Розвиток зорового сприйняття прискорює розуміння мовлення дитиною. Дорослий показує предмет і питає: «де...?» Складається зв’язок між предметом, дією з ним і словом дорослого, який виявляється в пошуку малюком предмета у відповідь на прохання дорослого «покажи, де?».

ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в немовлячому віці:

– провідну роль у розвитку сенсорно-перцептивної сфери відіграють зір і слух;

– розвиток сенсорно-перцептивної сфери залежить від рівня розвитку моторики дитини та сприяє останньому;

– розвиток моторики, зокрема дії хапання, призводить до інтенсивного маніпулювання предметами, що стає умовою їх сприймання;

– пристосовування руки до захоплювання предмета відповідно до його форми свідчить про виділення дитиною форми й розміру предметів;

– розвиваються міжаналізаторні зв’язки – зорово-слухові та зорово-рухові координації;

– починає формуватись перша пізнавальна дія – обстеження предметів.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Початковий етап у сенсорно-перцептивному розвиткові дитини"
  1. Особливості сенсорно-перцептивного розвитку дитини раннього віку
    сенсорних еталонів. ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в ранньому віці: – розрізнення ознак предметів проявляється як впізнавання, в якому інтегровані процеси пам’яті та сприймання; – найкраще дитина розрізняє форму й величину предметів, які є умовою її предметних дій; – розвиток орієнтувальних дій відбувається при переході від практичного примірювання до
  2. Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтувальних дій
    сенсорних еталонів. Це поняття запропонував відомий дослідник психології дошкільника О.В.Запорожець на початку 60-х рр. ХХ століття. Основне місце в сенсорному розвитку дитини починаючи з 3 років займає оволодіння сенсорними еталонами кольору, форми, величини. Сенсорні еталони – це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво сприймані властивості об’єктів. Властивості сенсорних
  3. Заключение
    сенсорному и перцептивному распознаванию объектов в кабине и во внекабинном пространстве, от точного и своевременного реагирования на ситуации, характерные для космического полета. Причем в длительных полетах космонавт должен сохранять эту способность стабильной в течение всего полетного периода. Он должен без ошибок обнаруживать и различать появление и исчезновение зрительных, слуховых и других
  4. Характеристика побутової діяльності дитини раннього віку
    етап у розвитку побутової діяльності, зокрема навичок самообслуговування. Побутова діяльність, яка передбачає володіння виконавцем складними й різноманітними предметними діями, розвивається особливо інтенсивно у дитини цього віку на основі успіхів дитини у предметній діяльності, що виступає для цього віку провідною. Мотивація освоєння побутової діяльності грунтується на прагненні малюка до
  5. ПЕРЕДМОВА
    початкових уявлень та чимдалі складніших знань про оточуюче, при озброєнні їх навичками спілкування й діяльності. Підготовка студента до вирішення вищезгаданих завдань знайшла у посібнику свою реалізацію через таку побудову змісту кожної теми, де головна увага приділяється проблемі налагодження педагогом спілкування з дитиною та з дитячим колективом з опорою на іні- ціативу вихованців.
  6. Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання
    сенсорно-перцептивного розвитку в дошкільному віці: – успіхи у розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника досягаються на основі характерних для віку видів діяльності та форм спілкування; – розвиток сприймання відбувається на основі орієнтувально- обстежувальної діяльності; – провідним різновидом обстежувальної дії дошкільника є акт роздивляння, який набуває самостійності;
  7. Діяльність молодшого школяра
    початкового навчання. При оволодінні учнем всіма компонентами навчальної діяльності говорять про самостійну навчальну діяльність, яка є необхідною умовою успішного навчання дитини в середній школі. Змістом навчальної діяльності виступають теоретичні знання, характерною відзнакою яких є дедуктивна будова: від абстрактного (понять, правил, законів, постулатів) до конкретного (прикладів,
  8. Особливості уваги дитини немовлячого віку
    дитини спостерігаються реакції на певні подразники. Серед них, насамперед, ті, які мають значення для її життя, які можуть становити загрозу чи негативно впливають на дитячий організм. Так, дитина здригається від різких звуків, заплющує очі від різкого світла. Якщо ці подразники продовжують на неї впли вати, то у дитини виникає руховий неспокій, вона починає плакати. Перші прояви уваги
  9. Основні закономірності психічного розвитку людини
    етапи розвитку мають певну послідовність і взаємозв’язані. Новий етап виникає на основі попереднього і вносить свої неповторні риси у психіку дитини. Тому кожна стадія має свою цінність й її не можна перестрибувати. Наприклад, ставиться завдання не скоротити період дитинства, а, навпаки, збагатити його, щоб розвиток був максимально ефективним. Максимальне розкриття всіх можливостей віку для
  10. Розвиток психічних функцій
    етапно, і кожний попередній рівень необхідний для наступного. Мислення розвивається від наочно-дійового до образного. Далі на основі образного мислення починає розвиватися образно-схематичне, яке є проміжним між образним і логічним мисленням. Образно-схематичне мислення дає можливість встановлювати зв'язки і співвідношення між предметами та їх властивостями. Розвиток мислення дитини тісно
  11. Форми спілкування у дошкільному віці
    етапах дошкільного дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим [75, с. 79–80]. Їх характеристика подається у таблиці 2. Таблиця 2 Форми спілкування дитини з дорослим у дошкільному віці (за М.І.Лісіною) {foto6} ВИСНОВКИ про розвиток форм спілкування дошкільника
  12. Восприятие
    сенсорная информация интегрируется в перцепты объектов и как эти перцепты затем используются для ориентировки в окружающем мире (перцепт — это продукт процесса восприятия). Ученые все больше ориентируются на такой подход к исследованию восприятия, в котором ставится вопрос: какие задачи позволяет решать устройство данной перцептивной системы. Постоянно упоминаются две общие задачи. Перцептивная
  13. Розвиток міркувань дошкільника
    дитини, вони ускладнюються. Відбувається перебудова співвідношення практичних дій із розумовими, з випередженням останніх. Мислення чимдалі більше спирається на уявлення та образи, сформовані у її минулому досвіді. Пізнання дійсності у дошкільника відбувається у наочно-образній формі. Оперування образами і уявленнями робить мислення дошкільника позаситуативним, відокремленим від практичних дій
  14. Особливості побутової діяльності у дитини немовлячого віку
    етап в освоєнні побутової діяльності, головною ознакою якого є позитивне ставлення до побутових процесів. Дитина отримує певне уявлення про послідовність побутових процесів, засвоюючи режим дня – обгрунтований розподіл у часі і правильну послідовність задоволення основних фізіологічних потреб дитини уві сні, годуванні й активності (за Н. М. Щеловановим). Першим компонентом режиму дня,
  15. Формування передумов рольової гри
    етапами: їсти ложкою – годувати ложкою – годувати ложкою ляльку – годувати ложкою ляльку, як

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011