<< Предыдушая Следующая >>

Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці



Розвиток різних видів праці дошкільника відбувається згідно загальній закономірності становлення особистості у процесі її соціалізації, що полягає у взаємозв’язку суперечливих тенденцій до самостійності (індивідуалізація) та до посилення соціальної взаємодії (інтеграція). Самостійність дошкільника при виконанні трудових процесів формується лише при систематичній підтримці дорослого, у взаємодії з ним, результатом чого, з одного боку, є оволодіння дошкільником технічною стороною праці (вміннями, навичками) і зростання суб’єктності, а з другого, – зростання здатності до співпраці, залучення до дорослого життя.

Важливим напрямом у розвитку трудової діяльності дошкільника виступає розширення різновидів праці, якими оволодіває дитина. З кожним днем зростають фізичні та психічні можливості дитини, її самостійність. До основних видів праці, що виникають у ранньому та дошкільному вікових періодах належать: праця з самообслуговування; господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця.

Першим різновидом трудової діяльності, яким оволодіває дитина раннього віку, є праця з самообслуговування, що вимагає від дитини включення в основні гігієнічно-побутові процеси: дотримання чистоти власного тіла (насамперед, ручок, обличчя); одягу; вміння самостійно приймати їжу, втримуючи ложку, чашку; застеляти ліжко. Праця з самообслуговування тісно пов’язана із господарсько-побутовою. Різниця між ними полягає у тому, що самообслуговування спрямоване на задоволення особистих фізіологічних потреб дитини, а у побутовій праці об’єктами стають побутові предмети. Оскільки дитину спочатку приваблює зовнішній бік побутових процесів, то вона значно краще виконує побутову працю при наявності в неї таких атрибутів, як халат, фартушок, хустинка, щітка, пилосос. Перенесення інтересу з зовнішніх сторін господарсько-побутової праці до внутрішніх, зокрема до її результату, відбувається за умови систематичного підкріплення зусиль дитини з боку дорослого, його власного прикладу у дотриманні чистоти приміщення, естетичному оформленні свого побуту. Дорослий повинен емоційно виразно та зі схваленням ставитись до дотримання дитиною чистоти, порядку, підкреслювати їх значущість для здоров’я й діяльності дитини та оточуючих людей: якщо речі не прибирати на

свої місця, то потім довго шукаєш потрібне, витрачаєш багато зайвого часу. У побуті цілий ряд речей використовується спільно всіма членами родини. Якщо хтось не дбає про них, то страждають усі інші.
Ось старший братик поїв, а посуд за собою не помив – мама й сестричка не можуть вчасно пообідати. Дитина привчається думати про оточуючих, не порушувати їх комфорт, у неї формуються суспільні мотиви трудової діяльності, виникає прагнення допомогти.

Мотив допомогти, усвідомлення дитиною своєї значущості та водночас відповідальності сприяє появі в неї такого різновиду трудової діяльності, як праця в природі, зміст якої складає догляд за живими об’єктами – тваринками, пташками, рослинами. Дитина помічає, що особливо залежні від людського догляду домашні тварини й рослини. Якщо тваринку не погодувати, вона може захворіти, квітка в’яне без води, а згодом і гине. Такі спостереження дитини повинні супроводжуватись закликами дорослих допомогти слабшому, спасти його від загибелі. У дитини розвивається бережне й дбайливе ставлення до природи, закладаються елементи екологічних знань та уявлень про біологічні ланцюжки та взаємозалежності. Переживання своєї значущості позитивно впливає на становлення малюка як суб’єкта діяльності, на розвиток його самостійності.

Здатність дитини володіти певними знаряддями праці дорослих виникає близько 5-ти років. На основі цієї здатності у дитини розвивається ручна праця, спрямована на обробіток певних предметів: пошиття з тканини виробу, склеювання з паперу ляльки, складання з дощечок коробочки тощо. Цей різновид праці має виразний продуктивний характер, найбільше наближаючись за своєю сутністю до виробничої діяльності дорослих. У процесі її виконання дитина використовує такі «дорослі» знаряддя, як молоток, ножиці, голку, лінійку, ніж. Структура ручної праці має виразний творчий характер, передбачає розробку задуму та наступне його втілення. Дитина починає виконувати ручну працю, бажаючи наслідувати дорослих: мама користується ножицями, голкою – і ці предмети стають привабливими для дитини. Прагнення дитини оволодіти цими предметами та процес їх використання повинні спрямовуватись й контролюватись дорослим, який збагачує мотивацію ручної праці суспільними мотивами: вишити серветку до свята Мам, виготовити іграшки для прикрашання Новорічної ялинки у дитячому садочку тощо.

Дорослий організовує трудову діяльність дошкільника за допомогою чимдалі складніших форм у наступній послідовності (за Д.В. Сергєєвою).

1. У дітей раннього і молодшого дошкільного віку формою організації виступає спільна з дорослим праця. Дорослий вчить дитину трудовим умінням, постійно контролює процес праці, показує послідовність дій, допомагає досягти результату і усвідомити способи дій, їх зв’язок з одержаним результатом.


2. Доручення як форма організації праці дитини використовується з 3-х р. У дорученні дорослий формулює мету, обгрунтовує її значущість, виділяє кінцевий результат і способи його досягнення. Сам процес виконання доручення здійснюється малюком самостійно. При цьому трудова діяльність носить частково суб’єктний характер, оскільки її мотиваційні компоненти забезпечуються дорослим, а виконавські – дитиною.

3. Певну міру ініціювання містить така форма організації праці дитини, як обов’язок. Ініціатива дитини полягає у виконанні звичної справи систематично без нагадувань дорослого. Обов’язковість такої справи дитина розуміє за умови відповідних пояснень дорослого: чому слід щоденно поливати квіти; перед сном акуратно складати свій одяг. Дорослий привчає дитину систематично виконувати певні обов’язки. Коли трудова справа перетворюється на звичку, дитина сама вибирає умови, засоби і шляхи досягнення результату, організовує і контролює процес праці. При зміні стабільних умов життя звичка дитини швидко руйнується. Наприклад, переїзд родини на нове місце проживання, перехід дитини в інший дитячий садок і відсутність систематичного виконання обов’язку протягом 1–2 тижнів приводять до того, що звичка зникає.

4. Суб’єктність дитини найповніше розкривається у праці за власною ініціативою. Ця форма організації праці дитини виникає наприкінці дошкільного віку й за умови позитивного ставлення дорослого до проявів дитячої самодіяльності. Навички самоорганізації переносяться на трудову діяльність з ігрової, де ініціатива дитини проявляється насамперед й найповніше. Наприклад, прийшовши у гості до двоюрідного братика, дитина починає наводити лад у його кімнаті.

ВИСНОВКИ про оволодіння дошкільником новими видами і формами праці:

– розвиток трудової діяльності дошкільника відбувається на основі взаємозв’язку суперечливих тенденцій до самостійності (індивідуалізації) та до посилення включеності в доросле життя (інтеграція);

– до основних видів праці, що виникають у ранньому та дошкільному вікових періодах належать праця з самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця;

– організація дитячої праці відбувається за допомогою таких генетично послідовних форм, як спільна з дорослим праця, доручення, обов’язок, праця за власною ініціативою.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці"
  1. Дошкільний вік
    оволодіння цілою системою різноманітних навичок та вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного
  2. Природа сюжетно-рольової гри дошкільника
    дошкільника розгорнутого характеру. Якщо у ранньому віці внаслідок включення дитини у дії дорослих як об’єкту їх турботи й піклування головним елементом образу дорослого для малюка була його предметна діяльність, то дошкільник по-іншому сприймає життя дорослих. Тепер значно більше уваги він приділяє взаєминам дорослих людей, виконанню ними суспільних функцій: батько – водій автобуса, він
  3. Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтувальних дій
    оволодіння сенсорними еталонами кольору, форми, величини. Сенсорні еталони – це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво сприймані властивості об’єктів. Властивості сенсорних еталонів: • узагальненість (у них закріплені найістотніші, головні якості); • усвідомлюваність (за образом-еталоном закріплено назву – слово); • системність (фонеми рідної мови, спектр кольорів, шкала
  4. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3–6 р.)
    оволодіння ним сенсорними еталонами сприяє зростанню об’єму уваги, що дає можливість дитині охоплювати увагою всі ділянки досить складної діяльності, зокрема ігрової (врахувати розподіл ролей, якість їх виконання кожним, реагувати на впливи партнерів по грі відповідно до своєї виконуваної ролі). При виконанні побутових процесів дошкільник користується значною кількістю автоматизованих
  5. Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві
    оволодіння дитиною світом предметів, діями з ними. Водночас предметні дії є основою і трудової діяльності, у ході якої предмети зазнають послідовних, планомірних, доцільних перетворень. Предметно-маніпулятивна гра та трудова діяльність тісно пов’язані у дитини раннього віку, чітко не відокремлюються в її свідомості. Головне для дитини – процес виконання трудових дій, а не результат, тому
  6. Форми спілкування у дошкільному віці
    дошкільниками слід орієнтуватись не просто на утримання показників психічного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування. При цьому слід відзначити, що простої наявності спілкування або його кількісних показників недостатньо. Яким має бути спілкування на різних етапах дошкільного дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно відмінних і
  7. Методи бесіди та вивчення продуктів діяльності дітей
    оволодіння дітьми різними видами діяльності дозволяє досліджувати їх психіку, спираючись на метод аналізу продуктів дитячої діяльності: казок, розповідей, малюнків, конструкцій, аплікацій, шкільних зошитів тощо. За допомогою оцінки продуктів дитячої діяльності психолог намагається реконструювати процес діяльності, побачити основні його етапи, труднощі, переваги. Значна частина робіт дитини
  8. Соціальна ситуація розвитку дошкільника
    оволодіння суспільним досвідом. Впродовж дошкільного віку у дитини змінюється характер наслідування. Якщо молодший дошкільник наслідував окремі форми поведінки дорослих і однолітків, то старший дошкільник не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки норм поведінки. Дитина-дошкільник має велике бажання включитися в доросле життя, активно в ньому брати участь. За словами Д.Б. Ельконіна,
  9. Когнітивний підхід (вчення Жана Піаже)
    оволодіння засобами задоволення цих потреб. У суспільних умовах життя особистості перше випереджає друге. Розходження, що виникають, і стимулюють активність особистості до оволодіння новими формами поведінки, новими способами дій. Г.С. Костюк вказує на наявність у людини загальної суперечності між тенденцією до інертності, стійкості, збереження стереотипів та тенденцією до зміни, руху.
  10. Розвиток психічних функцій
    оволодіння мовою. До 7 років мова стає засобом спілкування і мислення дитини, а також предметом свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і письму. Як вважають психологи, мова для дитини стає рідною. Розвивається звукова сторона мови. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови. Але в них зберігаються ще і попередні способи
  11. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною
    дошкільника уповільнюється, що призводить до різноманітних психологічних порушень і труднощів. Нормальний розвиток спілкування дошкільника має виразний позитивний вплив на прискорення загального розвитку дітей. В одному з експериментів дорослий кожен день по 7–8 хвилин пестив, гладив, посміхався, говорив ласкаві слова малюкам віком 2–4 міс. Порівняно з іншими ці діти демонстрували
  12. Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання
    дошкільником різних видів діяльності за умови педагогічного керівництва формується спостереження – цілеспрямоване сприймання, що будується за певними правилами. Поступово педагог учить дитину постановці цілей спостереження і контролю за процесом їх досягнення. Як зазначає М. М. Подд’яков, вже у середньому дошкільному віці продуктивна діяльність передбачає цілеспрямоване спостереження, яке
  13. Моделі навчання
    оволодіння знаннями, уміннями, навичками, відібраними на основі принципу науковості, системності, доступності, наочності. В основі лежить уявлення про навчання, як інформаційний процес, що полягає у сприйманні, збереженні та відтворенні і переробці наукової інформації. На цій основі якість засвоєння визначається трьома показниками: 1) повнотою відтворення знань; 2) їх використанням за
  14. Тести та завдання для самоконтролю
    оволодіння нею. особливостей успіх Легкість і швидкість сукупність 3-13. Зробіть аналіз природи людських здібностей та їх
  15. Емоційна готовність дошкільника до входження у систему взаємовідносин шкільного середовища
    дошкільників незмінно супроводжується позитивними емоційними переживаннями. Вступ до школи означає для дитини нове емоційне життя, пов’язане з новими обов’язками, незвичним характером відносин з педагогами і ровесниками. Джерелом дитячих переживань є діяльність. За переживаннями лежить світ потреб дитини у співвідношен- ні з можливостями їх задоволення. Ставлення дитини до навчання залежить
  16. Розвиток міркувань дошкільника
    дошкільника відбувається у наочно-образній формі. Оперування образами і уявленнями робить мислення дошкільника позаситуативним, відокремленим від практичних дій з предметами і значно розширює межі пізнання. Встановлюються більш тісні взаємозв’язки мислення з мовленням, що викликає наступні зміни: з’являється міркування (розгорнений розумовий процес), планування, бурхливо розвиваються
  17. Організація сюжетно-рольової гри. Іграшки
    дошкільника передбачає врахування часу та місця її проведення, тривалості, неухильного дотримання правил техніки безпеки та гігієни. Найкращий час для сюжетно-рольової гри у дитячому садочку припадає на ранкові години, час прогулянки або після сну. Тривалість гри в середньому 20–40 хвилин. У 3–4 р. цей період заповнюється кількома уривчастими іграми, старші діти розгортають 1–2 сюжети.
  18. Емоційний розвиток у віці 3-7 років
    дошкільника визначає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлювались безпосередньо оточуючими впливами, то у дошкільника вони починають опосередковуватись його ставленням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими. Дитина виявляє здатність стримувати небажані емоції, скеровувати їх

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011