<< Предыдушая Следующая >>

Основні закономірності психічного розвитку людини



Психічний розвиток людини відзначається наступними закономірностями.

1. Гетерохронність психічного розвитку дитини – це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди – сензитивні (Виготський Л. С.). Наприклад, для розвитку мовлення сензитивним є період до 2-х років, потім можливості й темпи розвитку мовлення значно знижуються.

2. Асинхронність психічного розвитку дитини полягає у тому, що різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за тривалістю і за віком їх настання. Наприклад, у дошкільників провідною у психічному розвитку є пам’ять, а у молодшого школяра – мислення. Л. С. Виготський про цю особливість висловився наступним чином: для дошкільників подумати означає згадати, а для молодшого школяра згадати означає подумати.

3. Стадіальність психічного розвитку дитини означає, що окремі етапи розвитку мають певну послідовність і взаємозв’язані. Новий етап виникає на основі попереднього і вносить свої неповторні риси у психіку дитини. Тому кожна стадія має свою цінність й її не можна перестрибувати. Наприклад, ставиться завдання не скоротити період дитинства, а, навпаки, збагатити його, щоб розвиток був максимально ефективним. Максимальне розкриття всіх можливостей віку для психічного розвитку дитини О.В.Запорожець назвав ампліфікацією.

Провідними характеристиками кожної стадій психічного розвитку дитини виступають соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення психіки й особистості та ведуча діяльність. Під соціальною ситуацією розвитку розуміється співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки (Л. С. Виготський).
Вона визначає ставлення дитини до оточуючого.

Вікові новоутворення – новий тип будови особистості та її діяльності, а також психічні зміни, що виникають у певному віці й визначають перетворення в свідомості дитини, її внутрішнє і зовнішнє життя. Це ті позитивні надбання, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку.

Ведуча діяльність забезпечує кардинальні лінії психічного розвитку саме в цей період (О. М.Леонтьєв). У цій діяльності формуються основні особистісні та психічні новоутворення, відбувається перебудова психічних процесів і виникнення нових видів діяльності. Так, наприклад, у предметній діяльності у ранньому віці дитини формуються

«гордість за власні досягнення», активне мовлення, складаються передумови для виникнення ігрової й продуктивних видів діяльності.

4. У процесі психічного розвитку дитини відбувається диференціація та інтеграція психічних процесів, властивостей. Диференціація означає послідовне ускладнення психіки з появою новоутворень. Так, після народження найбільш розвиненим психічним процесом є відчуття, на його основі виникає сприймання, потім пам’ять, згодом – наочно-дійове мислення і уява.

Інтеграція – зміцнення зв’язків між окремими психічними утвореннями. Так, завдяки розвитку волі з’являються довільна увага, пам’ять, управління емоціями. Дорослий володіє всіма видами мислення, які в онтогенезі з’явились послідовно.

5. Зміна співвідношення детермінант психічного розвитку вказує на те, що з віком у дитини змінюється співвідношення біологічних і соціальних факторів її психічного розвитку. Із розширенням зв’язків дитини із соціальним середовищем (з віком) зростає роль соціальних впливів. Змінюються і самі соціальні детермінанти (сім’я, школа, клас, друзі). Для людини провідну роль у психічному розвитку відіграє соціальний фактор.


Суспільство організовує передачу суспільного досвіду через навчання і виховання у спеціальних закладах. Навчання і виховання організовуються з врахуванням вікових можливостей дитини, а тому необхідно їх вивчати.

Суспільний досвід засвоюється не автоматично, а через активність і діяльність дитини. З певного етапу онтогенезу дитина навчається сама регулювати свій розвиток. Її особистість поряд із біологічними та соціальними факторами, стає окремою детермінантою психічного розвитку.

6. Психічний розвиток дитини неможливий без пластичності психіки – тобто її здатності до змін. Наприклад, недоліки зору, слуху компенсуються посиленим розвитком дотику, нюху. З віком пластичність психіки знижується. Так, дитина може оволодіти будь-якою мовою, залежно від соціального оточення і незалежно від раси чи національності. Про дорослого так сказати ми не зможемо.

Отже, специфіка психічного розвитку дитини полягає в тому, що головні умови онтогенезу психіки – органічне дозрівання індивіда та його залучення до людської культури – злиті в єдиний процес, а взаємодія цих умов здійснюється через активність індивіда.

ВИСНОВКИ про загальні закономірності психічного розвитку дитини:

– психічний розвиток має такі ознаки, як: гетерохронність, асинхронність, стадіальність, диференціація та інтеграція психічних процесів, зміна співвідношення детермінант психічного розвитку, пластичність;

– критеріями розмежування стадій психічного розвитку виступають соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення психіки й особистості, провідна діяльність;

– для людини провідну роль у психічному розвитку відіграє соціальний фактор.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Основні закономірності психічного розвитку людини"
  1. Грибан В.Г.. Валеологія, 2011
    розвитку науки Валеологія як наука Здоров'я та хвороба Об'єкт валеології Методологічні основи валеології Основні завдання валеології початок та історія розвитку валеології Дефініції та понятійний апарат Вплив екологічних факторів на здоров'я людини Людина та її Здоров'Я з
  2. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ 1
    розвитку згідно із вченням В. Вернадського? 5. Поняття про біосферу та ноосферу. 6. Якими є давні уявлення щодо місця людини на Землі? 7. Що таке коеволюція і її актуальність для сьогодення? 8. Що загрожує людству на нинішньому етапі розвитку? 9. Якими є особливості сучасного етапу еволюції і в чому вони виявляються? 10. Основні принципи народних методів природного оздоровлення.
  3. Тести та завдання для самоконтролю
    основні умови становлення психіки особистості. Основними умовами становлення психіки особистості є: 1) людське суспільство; 2) активна трудова діяльність (гра, учіння, праця); 3) розвиток мови, абстрактного мислення й свідомості; 4) високоорганізовані, нормально функціонуючі мозок та нервова система. 1 -2. Яка з нижчєперелічених форм вияву психіки людини є «зайвою» ?
  4. Пізнавальні процеси особистості
    основні закономірності функціонування й розвитку пізнавальних процесів, до яких належать відчуття, сприймання, увага, уявлення, пам'ять, мислення, мовлення та уява. У психології кожен з цих процесів вивчається і розглядається окремо від інших, але не тому, що розвиваються вони незалежно один від одного, а тільки з метою більш глибокого їх вивчення та розгляду. Але насправді всі ці процеси
  5. Методологічні основи валеології. Об'єкти валеології, задачі,напрямки розвитку.
    основні категорії наукового пізнання в медицині. Хвороба – це патологічний процес. Хвора людина втрачає активну самостійність у реалізації своєї життєвої установки, втрачає оптимальний зв’язок із середовищем. Згідно з В.П. Куликовим, індивідуальне здоров’я – це відсутність хвороби, здоров’я як норма і здоров’я як успішне пристосування. Правомірно говорити про здоров’я як динамічний стан, що
  6. ПЕРЕДМОВА
    закономірності розвитку й функціонування їхньої психіки у різноманітних ситуаціях, психологічні закономірності розвитку провідних психічних властивостей військовослужбовців. Від офіцерів найчастіше залежить настроєність воїнів на виконання бойових завдань, мобілізація їхніх духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних можливостей, зняття тривожності, страху, напруженості.
  7. Розвиток психіки і розвиток особистості
    основні детермінанти розвитку людини взагалі та логіки психічного розвитку зокрема. Дж. Дасей і Дж. Траверс з метою виходу з цієї безвихідної ситуації та на основі систематизації кількох тисяч досліджень і ґрунтовної характеристики кожного віку психічного розвитку створили біопсихосоцісільну модель всевікового розвитку людини (табл. 2-2) [62, с. 7]. Відповідну інтерпретацію отримали й теорії
  8. Функції психічних станів
    психічні явища. Виділення психічних станів як феномена психічного життя людини допомагає, по-перше, заповнити прогалину між психічними процесами та психічними властивостями, по-друге, більш обгрунтовано охарактеризувати поведінку особистості в різних ситуаціях. Основне призначення функцій психічних станів — збереження динаміки та взаємодія підсистем соми (тіло організму) і психіки (за панівної
  9. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
    закономірності виникнення, перебігу та завершення захворювання, заснована на фактичному матеріалі різних медико-біологічних дисциплін. Передхвороба - (синонім: передморбідний стан) -стан здоров'я, коли фізичне чи психічне благополуччя людини порушено, але об'єктивно не може бути зафіксовано жоден із відомих виявів хвороби. Однак деякі морфологічні дослідження дають підстави вважати, що в цей
  10. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах
    психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних станів (задоволення або незадоволення тощо), психічних властивостей (спрямованість, характер, здібності і темперамент), психічних утворень (знання, навички, вміння), настанов, життєвих орієнтирів і цінностей, мотивів і мотивацій, результатів його діяльності, ставлення до виконання службових обов'язків тощо. Увагу слід звертати на
  11. ПСИХІЧНІ СТАНИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЇХНІ ВИЯВИ У ВІЙСЬКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
    психічних станів воїнів, що виникають у процесі їхньої життєдіяльності та є безпосередньою формою актуалізації психіки. Організація повсякденної та бойової діяльності особового складу із врахуванням психічних станів воїнів може суттєво допомогти командирам якісніше виконувати службові обов'язки, підвищити рівень бойової та гуманітарної підготовки й цілеспрямовано керувати розвитком особистості

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011