<< Предыдушая Следующая >>

Дитяча психологія в Радянському Союзі



Дитяча психологія у дорадянській Росії відіграла позитивну роль у процесі її подальшого становлення. Проте зміна державної ідеології спрямувала розвиток дитячої психології у нове русло. І-й з’їзд з психоневрології, який відбувся 1923 р., поставив завдання розробки психології на основі марксизму.

Вибудовуючи марксистські основи вікової психології, один з провідних радянських психологів першої чверті ХХ ст. Лев Семенович Виготський (1896–1934 рр.) розробив культурно-історичну концепцію розвитку вищих психічних функцій. Згідно цієї концепції, розвиток дитини здійснюється через інтеріоризацію способів дій, існуючих у її найближчому оточенні. Вважаючи помилковим погляд про те, що зріла особа представлена вже в матеріальній структурі людського організму в зародковому стані, а в колективі вона знаходить свою реалізацію, Виготський стверджує, що вищі психічні функції (мовлення, теоретичне мислення, довільна увага, словесно-логічна пам’ять, уява, воля) ніяк не представлені в матеріальній структурі організму, а є результатом розвитку органічно представлених нижчих психічних структур людини в умовах суспільства: «процес культурного розвитку треба розуміти як зміну основної початкової структури і виникнення на її основі нових структур, що характеризуються новим співвідношенням частин».

Вищі психічні функції виникають у процесі навчання і виховання в людському суспільстві й відсутні в тваринному світі. Всі ці психічні функції забезпечують здійснення свідомої людської діяльності.

Розвиток людини відбувається в процесі засвоєння засобів діяльності (зовнішніх і внутрішніх) шляхом навчання.
Тому навчання має центральне місце в житті людини, визначаючи її психічний розвиток.

Важливими поняттями культурно-історичної концепції розвитку за Л.С.Виготським – є рівень актуального розвитку та зона найближчого розвитку.

Рівень актуального розвитку – це ті способи діяльності, якими дитина володіє самостійно, без допомоги дорослого (самостійно читає, пише, розв’язує задачі, відповідає на тестові запитання).

Зона найближчого розвитку – це ті способи діяльності, якими дитина не володіє самостійно, але може їх виконати при допомозі дорослого. Розвиваюче навчання повинно орієнтуватися на зону найближчого розвитку.

Ідеї Л.С. Виготського знайшли продовження в працях його численних послідовників (Л. І. Божович, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, С. Д. Максименка, Д. Б. Ельконіна та ін.).

Сергій Леонідович Рубінштейн (1889–1960 рр.) став родоначальником ще однієї наукової школи психології. Вчений зосередив свої зусилля на розробці методології психологічної науки, зокрема важливого для вікової та педагогічної психології принципу єдності свідомості й діяльності. Діяльність зумовлює формування психіки, яка, у свою чергу, є умовою виконання діяльності.

Олексій Миколайович Леонтьєв (1903–1979 рр.) здійснив грунтовний внесок у різноманітні галузі психології. Були здійснені дослідження розвитку психіки як в онтогенезі (розробка теорії провідної діяльності, дослідження процесу формування психіки в провідній діяльності), так і у філогенезі (фундаментальна праця «Проблеми розвитку психіки»).


Лідія Іллівна Божович (1908–1981 рр.) присвятила основні дослідження розкриттю процесу формування особистості. Було зроблено важливі висновки про те, що формування особистості відбувається не автоматично, а шляхом змін її внутрішнього світу. Внутрішня позиція особистості опосередковує всі виховні впливи.

Петро Якович Гальперін (1902–1988 рр.) та Ніна Федорівна Тализіна (нар. 1923 р.) розробили теорію поетапного формування розумових дій.

Данило Борисович Ельконін (1904–1984 рр.) досліджував проблеми ігрової діяльності, вікової періодизації психічного розвитку.

Василь Васильович Давидов (1930–1998 рр.) розробив теорію розвивального навчання, яку втілював у практику.

Дослідження в галузі вікової та педагогічної психології, проведені радянськими вченими, створили основу сучасного розвитку цих наукових галузей в Україні.

ВИСНОВКИ про дитячу психологію у Радянському Союзі:

– розвиток дитячої психології на основі ідеології марксизму-ленінізму розпочався розробкою Л. С. Виготським культурно-історичної концепції розвитку вищих психічних функцій;

– за Л. С. Виготським, навчання посідає центральне місце в житті людини, визначаючи її психічний розвиток.

– ідеї Л. С. Виготського знайшли продовження в працях радянських психологів Л. І. Божович, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, С. Д. Максименка, Д. Б. Ельконіна та ін.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Дитяча психологія в Радянському Союзі"
  1. Тести та завдання для самоконтролю
    психологічний аналіз основних функцій психіки людини: а) когнітивної; б) комунікативної; в) регулятивної. 1-6. Який із нижчеперелічених предметів військової психології є «зайвим»? а) психіка особистості; б) психологія людини; . в) психологія військового колективу; г) психологія військової діяльності. 1-7. Визначте сутність людської свідомості та її структуру. Як
  2. ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ
    психологію особистості військовослужбовця, основні фактори її формування, а також її психологічну структуру. Провідними компонентами структури особистості виступають психічні властивості (спрямованість, характер, здібності, темперамент). На основі психічних властивостей, що виявляються в єдності і взаємодії з іншими компонентами психіки воїна, формуються основні якості особистості
  3. Психологічна структура особистості
    психологічною структурою її особистості. Сучасні дослідження свідчать, що окремі риси та властивості особистості не просто об'єднані в єдину суцільну структуру, а ще й утворюють певну ієрархію. Вся структура, у свою чергу, визначається кожною її складовою. І взагалі, що'таке структура? Структура будь-якого психологічного явища— це Єдність елементів та їхніх всебічних зв'язків. Поняття
  4. Історія розвитку психології
    дитяча та педагогічна психологія (Л.С. Виготський, П.П. Блонський); — порівняльна психологія (В.О. Вагнер, О.М. Сєвєрцев) та інших. 2. Відбувається природна зміна поколінь психологів: старі відходять, а молоді— Л.С. Виготський, П.П. Блонський, П.Я. Гальперин, Г.С. Костгок, О.Р. Лурія, О.М. Леонтьев, С.Л. Рубинштейн та інші — стверджуються, приносячи нове бачення предмету власне
  5. Боротьба з венеричними захворюваннями
    дитячих закладів – дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів та ін., оскільки їх захворювання може завдати навколишнім особливо великої шкоди. Лікують хворих на венеричні захворювання як в умовах диспансеру, так і в стаціонарі. У стаціонар направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким венеричним захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки
  6. Предмет і завдання військової психології
    психологічної науки й військової справи увінчались у 50-х pp. XX ст. організаційним оформленням військової психології як нової науки, котра набула особливої популярності в другій половині XX ст. Що є предметом вивчення цієї відносно молодої науки? Вона вивчає психічний світ особистості воїна та військового колективу в умовах військової діяльності. Основними предметами військової
  7. Тести та завдання для самоконтролю
    психології в сучасній армії США та Українських Збройних силах. Для цього Вам пропонуються такі головні психологічні проблеми американсько/армії: 1. Вивчення особистості військовослужбовця і психологічних умов його діяльності. 2. Дослідження малих груп та вивчення психологічних умов їх ефективного функціонування. 3. Вивчення психології великих груп людей, наприклад, армій різних держав,
  8. Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини
    дитячого розвитку вплинула теорія Ч. Дарвіна, який вперше висунув ідею про те, що розвиток підлягає певним законам. Першою теоретичною концепцією психічного розвитку була так звана концепція рекапітуляції, яка базувалась на біогенетичному законі Е. Геккеля: онтогенез — це коротке і швидке повторення філогенезу. Цей закон було сформульовано щодо ембріогенезу, але американський психолог Ст. Холл
  9. Ягупов В. Військова психологія, 2004
    психології відповідає програмам з навчальних дисциплін «Військова психологія» для курсантів, які навчаються за спеціальностями «Психологія», «Основи педагогіки та псиоології», для курсантів усіх спеціальностей. Підручник містить дані про особливості функціонування і розвиток психіки воїна й різних соціально-психологічних явищ військового колективу у військовій діяльності. Окрім того, в підручнику
  10. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ
    психологія, яка є галуззю психологічної науки. Вона вивчає закономірності поведінки і діяльності людей за умов їх належності до соціальних груп, а також психологічні характеристики самих цих груп. Проблеми функціонування малих соціальних груп у військовому середовищі та їх особливості досліджує військова соціальна психологія. Соціальна психологія як наука виникла в середині XIX ст. на стику
  11. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
    психологічні явища, в яких виявляються зміст, динаміка та різноманітні особливості його життєдіяльності. її розуміння як цілісного явища й розкриття загальної характеристики можливе лише в межах системного підходу. Для класифікації явищ колективної психології можна використати різні критерії. Так, наприклад, у межах системно-функціонального підходу можна виділити три групи соціально-психологічних
  12. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ ДО БОЙОВИХ ДІЙ
    психології після війни у В'єтнамі, коли американське суспільство зіткнулося з численними випадками соціально-психологічної дезадаптації воїнів, які повернулися додому. Це потребувало активного дослідження психічних проблем ветеранів, утворення по всій країні спеціалізованих центрів для надання їм спеціальної, психологічної та медичної допомоги. В Радянському Союзі з подібного роду труднощами
  13. Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання
    дитячих книжках пізнавального змісту (дитячих енциклопедіях, оповіданнях про природу, професії, далекі країни). Її пізнання стає позаситуативним. Пізнання не тільки розширюється, але й поглиблюється: дошкільник починає відкривати нове в знайомих об’єктах: квітка не просто червона, запашна, а в’яне, якщо її залишити без води; чашка не лише біла, велика, але й розбивається, якщо впаде. У
  14. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
    психологія досліджує в дисципліні особистісні та індивідуально-психічні якості особистості, соціально-психологічні процеси групи та психологічні управлінські впливи командирів (начальників), які забезпечують нормативну поведінку і діяльність як окремого військовослужбовця, так і цілих військових підрозділів і частин. Повна єдність, злагодженість і ефективність бойової діяльності особового складу
  15. КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
    психологію як науково-практичний комплекс. 2. Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може йтися про суми гонорару,
  16. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ ДО БОЙОВИХ ДІЙ
    психології (у тому числі й військовій) після війни у В’єтнамі, коли американське суспільство зіткнулося з численними випадками соціальної та психологічної дезадаптації військовослужбовців, які повернулися додому. Це потребувало активного дослідження психологічних проблем ветеранів, утворення по всій країні спеціалізованих центрів для надання їм спеціальної, психологічної та медичної допомоги.
  17. Військова психологія в структурі сучасної психології
    психологія -— це розгалужена система наукових дисциплін, що вивчають різні сфери практичної діяльності людини. Нині їх налічується близько 50. За змістом це самостійні науки, але всі вони грунтуються на загальній психології, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку психіки. Серед завдань загальної психології головними є розроблення методологічних основ з'ясування природи
  18. Біологічні та соціальні умови психічного розвитку підлітка
    дитячому, а інші – майже по-дорослому. В поведінці підлітка спостерігається поєднання дитячих рис із проявами дорослості. До останніх належить серйозне ставлення до навчання, інтерес до моди, до спілкування з ровесниками, допомога вдома батькам або відмова від неї. Численні якісні та кількісні зміни в організмі та у психіці підлітка кардинально перетворюють його попередні інтереси та

Медицинский портал "Медицина от А до Я" © 2011